День працівників культури та народного мистецтва у школі: 15 ідей заходів для 1–11 класів

9 листопада 2026 року, у понеділок, в Україні відзначатимуть Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. Для школи це нагода познайомити дітей із культурними професіями, українськими ремеслами, місцевими традиціями та людьми, які зберігають і розвивають мистецтво.

Не обов’язково влаштовувати великий концерт чи тривалу урочисту програму. Тематичний день можна провести у форматі короткої гри, творчої майстерні, дослідження, вікторини або групового проєкту. Частину занять легко організувати без спеціального обладнання, а деякі підходять і для дистанційного навчання.

Зібрали 15 ідей заходів для учнів 1–11 класів із поясненнями, як їх провести, скільки часу знадобиться та що підготувати вчителю.

Коли відзначають День працівників культури у 2026 році

Офіційна назва свята — Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва. Його щороку відзначають 9 листопада відповідно до Указу Президента України №1209/2011 у чинній редакції.

Це професійне свято об’єднує працівників музеїв, бібліотек, театрів, культурних центрів, музикантів, керівників творчих колективів, організаторів культурних заходів, народних майстрів та інших фахівців культурної сфери.

Варто пам’ятати, що День української писемності та мови з 2023 року відзначають 27 жовтня, а не 9 листопада. Для нього на «Освітньому» є окрема добірка 20 ідей заходів до Дня української писемності та мови для 1–11 класів.

Який захід обрати: таблиця для вчителів

№	Ідея заходу	Класи	Тривалість
1	Відгадай професію за підказками	1–4	15–20 хв
2	Як народжується глиняне горнятко	1–4	20–25 хв
3	Візерунок із власною історією	1–4	25–30 хв
4	Тихий оркестр майстерні	1–4	15–20 хв
5	Кому сказати «дякую»?	1–4	20 хв
6	Культурні координати моєї громади	5–8	30–40 хв
7	Музейна етикетка: факт чи вигадка?	5–8	20–30 хв
8	Паспорт українського орнаменту	5–8	30–35 хв
9	Майстерня вчора і сьогодні	5–8	25–35 хв
10	Фактчек: три міфи про культурну спадщину	5–8	25–30 хв
11	Один день із життя культурної професії	9–11	30–40 хв
12	Культурна рада: що зберегти насамперед?	9–11	35–45 хв
13	Цифровий музей: що можна публікувати?	9–11	25–35 хв
14	Афіша без кліше	9–11	30–40 хв
15	Традиція у 2040 році: як передати її далі	9–11	35–45 хв

Тривалість орієнтовна. Учитель може скоротити завдання до 10–15 хвилин або об’єднати кілька активностей в один урок. Для проведення свята достатньо обрати одну чи дві ідеї, які відповідають віку дітей та можливостям школи.

Ідеї заходів для 1–4 класів

1. «Відгадай професію за підказками»

Формат: гра-загадка.

Учитель готує картки з назвами культурних професій: бібліотекар, гончар, музейний працівник, музикант, художник, реставратор, майстер народного мистецтва.

Для кожної професії потрібно придумати три підказки.

Наприклад:

Я працюю з речами, які можуть бути старшими за ваших бабусь і дідусів.
Допомагаю людям дізнатися, яким було життя раніше.
У моєму робочому просторі можуть бути картини, старовинні предмети й експонати.

Відповідь: працівник музею.

Спочатку діти відгадують професії за підказками вчителя. Потім працюють у парах: одна дитина обирає професію та вигадує підказки, інша намагається її визначити.

Результат: школярі знайомляться з різними професіями культурної сфери та розуміють, чим займаються ці фахівці.

2. «Як народжується глиняне горнятко»

Формат: гра на встановлення послідовності.

Підготуйте шість карток із зображеннями або короткими підписами:

Майстер задумує виріб.
Готує глину.
Надає виробу форму.
Залишає його висихати.
Виконує необхідне випалювання.
Оздоблює та завершує роботу.

Це спрощена схема: у різних керамічних техніках етапи декорування, покриття поливою та випалювання можуть відрізнятися.

Діти розкладають картки в логічному порядку, після чого вчитель пояснює, скільки різних умінь потрібно для створення навіть невеликої чашки.

Запропонуйте учням обговорити:

Чому майстер не може пропустити всі підготовчі етапи?
Чим виріб ручної роботи відрізняється від фабричного?
Що потрібно знати й уміти, щоб стати гончарем?

Наприкінці діти можуть намалювати власне горнятко та придумати його призначення.

Матеріали: шість карток, папір, олівці. Справжній гончарний круг чи випалювальна піч не потрібні.

3. «Візерунок із власною історією»

Формат: творча майстерня.

Учитель показує кілька зображень українського декоративного мистецтва: петриківського розпису, косівської кераміки або інших традиційних виробів із перевірених музейних чи освітніх джерел.

Діти розглядають, які елементи повторюються, як поєднуються кольори та чим відрізняються композиції.

Після цього кожен створює власний авторський візерунок, використовуючи три прості елементи: лінію, крапку та рослинну форму.

Умова: не перемальовувати готову композицію, а придумати свою.

Після малювання учні дають візерунку назву та пояснюють, що хотіли передати кольорами й формами.

Наприклад, «Ранок у саду», «Осінній вітер» або «Моя квітка».

Важливо пояснити дітям: їхні малюнки — це творчі роботи, натхненні народним мистецтвом, а не автентичні зразки певної традиції.

Результат: невелика виставка власних декоративних композицій.

4. «Тихий оркестр майстерні»

Формат: звукова гра.

Для заняття знадобляться звичайні безпечні предмети: папір, тканина, дерев’яні олівці, картон і невелика коробка.

Учитель пропонує дітям уявити майстерню, де створюють різні речі.

Спочатку школярі слухають звуки: шелест тканини, постукування олівцями по картону, зминання паперу, тертя долонь.

Потім намагаються придумати, який звук міг би супроводжувати роботу художника, ткача, різьбяра чи майстра декорацій.

Це не відтворення справжніх звуків ремесел, а творча звукова гра.

Наприкінці клас створює коротку спільну композицію «Наша майстерня»: кожна група відповідає за один звук, а вчитель показує, коли його починати й завершувати.

Результат: діти досліджують зв’язок звуку, ритму, уяви та творчої праці.

5. «Кому сказати “дякую”?»

Формат: колективна творча робота.

На дошці вчитель пише:

«Щоб ми побачили виставу, концерт або виставку, працює багато людей».

Далі пропонує ситуації.

Наприклад: клас прийшов на виставу. Кого зазвичай бачать глядачі? А хто працює за лаштунками?

Діти згадують акторів, музикантів, художників декорацій, костюмерів, освітлювачів, звукорежисерів та інших працівників.

Для кожного фахівця створюють коротке речення вдячності:

«Дякуємо художникам за декорації, які допомагають нам уявити казковий світ».

«Дякуємо бібліотекарям за допомогу у виборі книжок».

Із цих речень складають спільний плакат «Люди, які створюють культуру».

Можна завершити заняття одним запитанням: чому важливо цінувати не лише відомих артистів, а й людей, роботу яких глядачі часто не помічають?

Ідеї заходів для 5–8 класів

6. «Культурні координати моєї громади»

Формат: мініпроєкт із дослідження місцевої культури.

Учитель пропонує класу скласти карту культурного життя своєї громади.

Не обов’язково використовувати справжню географічну карту. Можна намалювати умовне місто або село з позначками:

бібліотека;
музей;
будинок культури;
мистецька школа;
театр чи концертний простір;
майстерня народного мистецтва;
місце проведення культурних подій.

Учні працюють у групах. Кожна обирає один об’єкт і готує відповіді на три запитання:

Чим це місце корисне громаді?
Хто там працює?
Що змінилося б, якби його не було?

Для реальної карти потрібно перевіряти існування та діяльність закладів за офіційними або іншими надійними джерелами. Не варто позначати приватні адреси майстрів без їхньої згоди.

Результат: спільна карта «Культурне життя нашої громади».

7. «Музейна етикетка: факт чи вигадка?»

Формат: вправа на уважність і роботу з інформацією.

Учитель показує фотографію предмета: керамічної миски, вишитого рушника, дерев’яної іграшки чи музичного інструмента.

Поруч розміщує умовний музейний підпис:

«Глиняна миска. Україна. Майстер невідомий. Приблизно 100 років тому. Використовувалася щодня».

Учні мають визначити, які відомості можна підтвердити за наявною інформацією, а які потребують додаткової перевірки.

Наприклад, з одного фотографічного зображення зазвичай не можна достовірно встановити точний вік, автора чи призначення предмета.

Після обговорення кожна група складає власну обережну етикетку, розділяючи підтверджені факти та припущення.

Результат: школярі вчаться відрізняти спостереження від здогадки й розуміють значення роботи музейних фахівців.

8. «Паспорт українського орнаменту»

Формат: дослідницька робота з культурною спадщиною.

Учні обирають один із видів орнаментального мистецтва, наприклад петриківський розпис, косівську мальовану кераміку або кримськотатарський орнамент орьнек.

Для кожної традиції створюють невеликий інформаційний паспорт:

Запитання	Що дослідити
Як називається традиція?	Її правильна назва
Із якою місцевістю або спільнотою пов’язана?	Походження та носії
Де можна побачити приклади?	Музей, офіційний ресурс, освітня колекція
Що робить її особливою?	Матеріали, техніки, характерні риси
Як традицію зберігають сьогодні?	Передавання знань, робота майстрів, навчання

Перевірені відомості можна знайти на офіційному сайті нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Важливо не приписувати кожному кольору чи символу універсальне «давнє значення» без підтвердження. Значення орнаментів залежать від конкретної традиції, контексту та знань її носіїв.

Результат: інформаційні картки для класної виставки.

9. «Майстерня вчора і сьогодні»

Формат: порівняльне дослідження.

Оберіть одне ремесло: гончарство, ткацтво, різьблення по дереву або художню обробку металу.

Запропонуйте учням порівняти роботу майстрів у минулому й сьогодні.

Для цього клас заповнює три колонки:

Що досліджуємо	Раніше	Сьогодні
Інструменти	Якими користувалися майстри?	Які використовують тепер?
Навчання	Як передавали вміння?	Де можна навчитися?
Покупці	Для кого виготовляли вироби?	Хто ними користується?
Традиція	Що було важливим у процесі?	Що зберігається без змін?

Інформацію учні шукають у музейних матеріалах, інтерв’ю майстрів та на сайтах культурних установ.

Після порівняння варто обговорити, чи обов’язково сучасні технології знищують традиції. Іноді вони змінюють спосіб роботи, але допомагають майстрам знаходити нових учнів і покупців.

Таке заняття доречно поєднати з профорієнтацією. У 2026/2027 навчальному році для частини восьми- та дев’ятикласників передбачено курс за вибором «Професії», спрямований на знайомство зі світом праці.

10. «Фактчек: три міфи про культурну спадщину»

Формат: коротка вікторина з перевіркою джерел.

Учитель пропонує три твердження:

Твердження 1. Петриківський декоративний розпис внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО у 2013 році.

Твердження 2. Українську традицію та мистецтво оздоблення яєць — писанкарство — внесено до цього списку у 2024 році.

Твердження 3. Якщо будь-який виріб прикрашений народним орнаментом, це автоматично означає, що він є об’єктом зі списку ЮНЕСКО.

Учні позначають кожне твердження як правильне або неправильне й пояснюють відповідь.

Перші два твердження правильні. Третє — неправильне: визнання культурної традиції ЮНЕСКО не означає автоматичного внесення кожного окремого виробу до міжнародного списку.

Після цього групи можуть самостійно скласти по одному твердженню, яке інші перевірятимуть за офіційними джерелами.

Результат: діти вчаться перевіряти культурні факти, а не просто запам’ятовувати назви традицій.

Ідеї заходів для 9–11 класів

11. «Один день із життя культурної професії»

Формат: профорієнтаційне дослідження.

Кожна група обирає професію: реставратор, музейний куратор, майстер кераміки, звукорежисер, працівник бібліотеки, організатор культурних подій або керівник творчого колективу.

Завдання — дослідити, як може виглядати звичайний робочий день такого фахівця.

Учні шукають відповіді:

Які завдання людина виконує?
Які знання та практичні вміння використовує?
З ким співпрацює?
Які труднощі виникають у роботі?
Чому ця професія важлива для суспільства?

Потім готують коротку презентацію у форматі «Один робочий день».

Важливо: якщо учні не спілкувалися з реальним фахівцем, презентацію потрібно представляти як реконструкцію на основі відкритих джерел, а не справжній розклад конкретної людини.

Результат: знайомство з професіями, які не завжди потрапляють до традиційних профорієнтаційних занять.

12. «Культурна рада: що зберегти насамперед?»

Формат: командна дискусія з ухваленням рішень.

Учитель пропонує вигадану ситуацію.

У громаді є невеликий культурний центр, який може реалізувати лише один із трьох проєктів найближчим часом:

Оцифрувати частину старих фотографій та записів із місцевого архіву.
Організувати навчальні зустрічі з носіями місцевого ремесла.
Зробити наявну музейну експозицію доступнішою для різних відвідувачів.

Клас ділиться на три команди. Кожна має обґрунтувати пріоритет свого проєкту.

Учасники повинні врахувати не лише його привабливість, а й користь для громади, доступність, наявні ресурси, довгостроковий результат та ризик втрати культурної спадщини.

Після презентацій клас ухвалює спільне рішення.

Головне — не знайти єдину правильну відповідь, а навчитися аргументувати вибір та розуміти, що збереження культури потребує реальних рішень і ресурсів.

13. «Цифровий музей: що можна публікувати?»

Формат: практикум із цифрової етики.

Учні уявляють, що створюють онлайн-виставку українського народного мистецтва.

Для неї вони знайшли п’ять матеріалів:

фотографію виробу з музейного сайту;
зображення з невідомого блогу;
власну фотографію експоната;
відео з майстеркласу;
аудіозапис розмови з народним майстром.

Завдання — визначити, які матеріали можна використовувати, які умови чи дозволи потрібно перевірити та як правильно зазначити джерело.

Окремо варто обговорити, чому доступність зображення в інтернеті не означає автоматичного дозволу на будь-яке його використання.

Учні створюють п’ять правил відповідального цифрового музею.

Результат: поєднання культурної освіти, медіаграмотності та відповідального ставлення до авторства й приватності.

14. «Афіша без кліше»

Формат: творча робота з комунікації.

Запропонуйте учням створити афішу або короткий анонс уявної події до Дня працівників культури.

Це може бути виставка кераміки, розмова з реставратором, майстерклас із декоративного мистецтва або зустріч із музикантом.

Але є обмеження: не використовувати загальні рекламні формулювання на кшталт «неймовірне свято», «унікальна атмосфера», «незабутні враження», якщо вони нічого конкретного не пояснюють.

Замість цього потрібно розкрити:

Що саме відбудеться?
Для кого призначена подія?
Що учасники дізнаються або спробують?
Чому це може бути цікаво?

Після створення афіш групи обмінюються роботами та оцінюють, чи зрозуміла головна ідея без додаткових пояснень.

Результат: учні навчаються зрозуміло представляти культурні події та працювати з інформацією без зайвого пафосу.

15. «Традиція у 2040 році: як передати її далі»

Формат: командний проєкт про майбутнє культурної спадщини.

Учні обирають одну реальну традицію або ремесло, що існує в Україні.

Потрібно уявити 2040 рік і відповісти на запитання:

«Що необхідно зробити сьогодні, щоб люди через 14 років продовжували знати цю традицію та могли її практикувати?»

Кожна команда пропонує три конкретні дії.

Наприклад:

записати розповіді та практичні пояснення майстрів за їхньою згодою;
організувати доступні заняття для охочих навчатися;
створити цифровий каталог з перевіреними відомостями про традицію;
допомогти носіям традиції передавати знання новому поколінню.

Важливо пояснити: збереження живої спадщини — це не лише фотографування старовинних речей. Це також підтримка людей і спільнот, які володіють знаннями, практикують традицію та передають її іншим.

Команди презентують свої пропозиції за три хвилини. Наприкінці клас обговорює, які ідеї можна було б реалізувати вже тепер у своїй громаді.

Де вчителям знайти перевірені матеріали про українські традиції

Для підготовки занять не обов’язково самостійно збирати всі історичні відомості з різних сайтів.

2 жовтня 2026 року Міністерство освіти і науки України повідомило про методичний посібник про роботу з традиціями від проєкту «Витоки» Zagoriy Foundation та освітнього центру «МрійДій».

Видання містить сценарії уроків, інтерактивні вправи, дослідницькі завдання, презентації та рекомендації для різних вікових груп. На момент презентації воно насамперед охоплювало осінні традиції, а надалі передбачалося розширення матеріалів.

Ознайомитися з описом і посиланням на посібник можна в повідомленні МОН від 2 жовтня 2026 року.

Корисним є також навчально-методичний комплект ЮНЕСКО «Навчання з живою спадщиною в Україні». Він містить покрокові підходи до інтеграції нематеріальної культурної спадщини в навчальні предмети, приклади практики українських і європейських учителів та матеріали про міжпредметні проєкти.

Водночас запропоновані в цій статті 15 активностей є самостійною авторською добіркою, а не відтворенням сценаріїв із зазначених посібників.

Як організувати тематичний день без великого концерту

Для більшості запропонованих ідей достатньо одного уроку або класної години.

Наприклад, коротке заняття на 30 хвилин можна побудувати так:

Час	Активність
5 хв	Розповідь про свято та культурні професії
10 хв	Одна з ігор або дослідницьких вправ
10 хв	Робота у групах і представлення результатів
5 хв	Підсумкова розмова: чому важливо берегти культуру

Якщо школа планує залучити бібліотеку, музей або мистецьку школу, доцільно заздалегідь узгодити тему й тривалість заняття.

Для виїзних відвідувань діють окремі організаційні та безпекові правила. Детальніше про це — в матеріалі «Екскурсія або похід класом восени: які документи, дозволи та інструктажі потрібні школі».

Чи можна провести заходи дистанційно?

Так. Більшість активностей не потребує особистої присутності всіх учнів.

Для дистанційного навчання підійдуть:

електронні картки культурних професій;
дослідження онлайн-колекцій музеїв;
спільні презентації про українські ремесла;
вікторини з перевіркою культурних фактів;
власні малюнки та цифрові афіші;
короткі аудіо- або відеопрезентації, якщо учням доступний такий формат.

За відсутності стабільного інтернету завдання можна виконати на папері. Наприклад, створити малюнок, написати короткий опис предмета чи скласти п’ять запитань про культурну професію.

Не варто робити участь у заході залежною від наявності дорогих матеріалів, смартфона або можливості відвідати музей.

Як врахувати різні освітні потреби учнів?

Для однієї й тієї самої активності можна передбачити кілька способів участі.

Учень може розповісти про традицію усно, написати короткий текст, намалювати схему, створити презентацію або працювати разом із партнером.

Важливо не вимагати від дітей приносити сімейні реліквії чи розкривати особисті родинні історії. Якщо сім’я не має певної традиції, дитина однаково може досліджувати культурну спадщину через доступні джерела.

Докладніше про доступність навчання — у матеріалі «Безбар’єрний освітній простір у школі: що перевірити та облаштувати у 2026/2027 році».

Безпека заходів у школі під час воєнного стану

Плануючи тематичні події, заклад освіти має враховувати безпекову ситуацію, можливості укриття та встановлені місцеві обмеження.

17 вересня 2026 року МОН оприлюднило рекомендації щодо проведення масових освітніх і наукових заходів під час повітряної тривоги.

Згідно з цими рекомендаціями, якщо під час масового заходу в незахищеному приміщенні або на відкритій території оголошено жовтий чи червоний рівень загрози, захід необхідно негайно призупинити та організовано перемістити учасників до укриття.

Продовження масового заходу безпосередньо в укритті можливе лише за встановлених умов, зокрема якщо це заздалегідь передбачено, укриття вміщує всіх присутніх і не створює перешкод для його основного призначення.

Докладніше про рекомендації МОН читайте в матеріалі «Лінійки, олімпіади й концерти під час тривоги: МОН дало рекомендації закладам освіти».

Для звичайних уроків та занять застосовують затверджені школою алгоритми організації освітнього процесу під час повітряних тривог.

За потреби тематичну подію краще провести окремо в класах або дистанційно, аніж організовувати велике скупчення людей.

Чи обов’язково школам проводити заходи 9 листопада?

Сам факт існування професійного свята не означає, що кожна школа повинна обов’язково проводити концерт, конкурс чи тематичну класну годину.

Заклад може самостійно обрати доцільний формат освітньої або виховної активності з урахуванням свого планування, навчального розкладу й безпекових умов.

Заходи можна інтегрувати в уроки мистецтва, історії, технологій, української мови та літератури, громадянської освіти чи профорієнтаційні заняття.

Головне — не кількість проведених конкурсів або святкових виступів, а можливість допомогти учням краще зрозуміти українську культуру й працю людей, які її створюють та зберігають.