16 днів проти насильства 2026 у школі: 16 ідей заходів для 1–11 класів

З 25 листопада до 10 грудня 2026 року в Україні проходитиме Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». У цей період школи можуть організувати виховні години, інтерактивні заняття, тематичні уроки, інформаційні кампанії та інші активності, присвячені правам людини, особистій безпеці, запобіганню насильству й підтримці постраждалих.

Щоб участь в акції не обмежувалася плакатами та формальними бесідами, варто запропонувати учням практичні завдання. Молодшим школярам допоможуть казки, малюнки та ігри, учням середніх класів — аналіз ситуацій і вправи з безпечного спілкування, а старшокласникам — дискусії про особисті кордони, права людини, відповідальність і цифрову безпеку.

Зібрали 16 ідей заходів до акції «16 днів проти насильства» для учнів 1–11 класів. Кожну активність можна провести окремо або включити до загальношкільної програми.

Коли проводять акцію «16 днів проти насильства» у 2026 році

Акція розпочинається 25 листопада, у середу, в Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, і завершується 10 грудня, у четвер, у День прав людини.

Це міжнародна кампанія, яку в Україні проводять щороку. Вона привертає увагу до домашнього та гендерно зумовленого насильства, жорстокого поводження з дітьми, торгівлі людьми та порушень прав людини.

У 2026 році міжнародна кампанія ООН проходить під гаслом «Забезпечити справедливість, захистити постраждалих, покласти край безкарності» (Ensure justice, protect survivors, end impunity). Воно підкреслює важливість доступу до допомоги, захисту постраждалих та відповідальності за насильство.

У листі від 15 листопада 2022 року № 4/3297-22 МОН рекомендувало проводити в закладах освіти інформаційно-освітні заходи в межах кампанії. Цей лист залишається доступним серед матеріалів Міністерства щодо особистої безпеки дітей.

Водночас немає вимоги проводити саме 16 окремих шкільних заходів — по одному щодня. Наведені нижче активності є орієнтовними ідеями, а не затвердженою МОН програмою на 2026 рік. Заклад освіти може самостійно обрати їх кількість, зміст і формат з урахуванням віку дітей, потреб учнів та безпекової ситуації.

Які заходи можна провести в школі: таблиця для 1–11 класів

№Назва заходуДля яких класівТривалість
1«Я маю право сказати “ні”»1–215–20 хв
2«Казка про особисті кордони»1–420 хв
3«Таємниця, про яку потрібно розповісти»1–415–20 хв
4«Коло довіри: хто мені допоможе»2–420 хв
5«Обираємо добрі рішення»3–420 хв
6«Насильство, якого не видно»5–725 хв
7«Конфлікт без агресії»5–720–25 хв
8«Безпечні рішення свідка»5–820 хв
9«Що робити з погрозами в чаті»5–825 хв
10«Небезпечне знайомство онлайн»6–820–25 хв
11«Стереотипи, які виправдовують насильство»6–825 хв
12«Турбота чи контроль?»8–1130 хв
13«Право на захист: розбір ситуацій»8–1130 хв
14«Фото без дозволу: де межа?»8–1125 хв
15«Фактчек: міфи про насильство»9–1130 хв
16«Де отримати допомогу?»1–1120–30 хв

Орієнтовна тривалість може змінюватися. Для проведення повноцінної виховної години педагог може поєднати дві-три короткі вправи відповідно до віку учнів.

Заходи до акції «16 днів проти насильства» для 1–4 класів

У початковій школі важливо говорити про безпеку простою мовою. Не варто показувати дітям сцени насильства, пропонувати травматичні історії або вимагати розповідати про особистий досвід.

Мета занять — допомогти дитині розуміти власні почуття, розпізнавати неприйнятну поведінку та знати, що вона може звернутися по допомогу до дорослих.

1. Вправа «Я маю право сказати “ні”»

Класи: 1–2.
Тривалість: 15–20 хвилин.
Матеріали: картки із зображеннями повсякденних ситуацій.

Учитель пояснює, що кожна людина має особисті кордони. Дитина може не хотіти обійматися, давати свої речі або розповідати щось особисте — і її почуття потрібно поважати.

Далі педагог зачитує вигадані ситуації:

  • Знайомий хоче обійняти дитину, але їй це неприємно.
  • Однокласник бере чужі речі без дозволу.
  • Друг просить показати особистий щоденник.
  • Хтось продовжує дражнити дитину після прохання припинити.

Школярі пропонують короткі фрази: «Мені це неприємно», «Будь ласка, зупинися», «Я не хочу», «Це моя річ».

Важливо пояснити: якщо прохання припинити не допомагає або поведінка є небезпечною, дитині не потрібно самостійно протистояти кривднику. Вона має відійти в безпечне місце, якщо це можливо, та звернутися до дорослого, який може допомогти.

Результат: учні знайомляться з поняттям особистих кордонів і вчаться висловлювати незгоду без образ та агресії.

2. «Казка про особисті кордони»

Класи: 1–4.
Тривалість: 20 хвилин.
Матеріали: коротка вигадана історія, папір, кольорові олівці.

Педагог розповідає історію про зайчика, який любив малювати. Одного дня інші звірята почали брати його малюнки без дозволу, а коли він попросив повернути їх, відповіли, що це лише гра.

Учитель зупиняє історію перед завершенням і пропонує дітям придумати безпечний фінал.

Запитання для обговорення:

  • Чому зайчику було неприємно?
  • Чи можна брати чужі речі без дозволу?
  • Як інші звірята могли виправити ситуацію?
  • До кого зайчик міг звернутися, якби його прохання ігнорували?

Наприкінці діти малюють один із можливих добрих фіналів казки.

Результат: учні розуміють, що повага до іншої людини передбачає врахування її бажань і кордонів.

3. «Таємниця, про яку потрібно розповісти»

Класи: 1–4.
Тривалість: 15–20 хвилин.
Матеріали: картки з короткими вигаданими історіями.

Мета заняття — навчити дітей розрізняти звичайні сюрпризи й таємниці, пов’язані з небезпекою.

Учитель пропонує кілька ситуацій.

Ситуація 1. Діти готують листівку до дня народження вчительки й хочуть зберегти сюрприз.

Ситуація 2. Старший школяр погрожує молодшому та наказує нікому про це не говорити.

Ситуація 3. Незнайома людина просить дитину приховати від батьків або інших дорослих спілкування в інтернеті.

Педагог пояснює, що таємницю, яка лякає, засмучує або пов’язана з погрозами, небезпечними діями чи порушенням особистих кордонів, можна й потрібно розповісти дорослому, здатному захистити дитину.

Діти не повинні відповідати, чи траплялися з ними подібні ситуації. Обговорюють лише вигаданих персонажів.

Результат: школярі засвоюють, що прохання зберігати таємницю не може бути важливішим за їхню безпеку.

4. «Коло довіри: хто мені допоможе»

Класи: 2–4.
Тривалість: 20 хвилин.
Матеріали: аркуші паперу, олівці.

Діти малюють у центрі аркуша умовного персонажа, а навколо нього — кілька кіл. У кожному колі записують або зображують людей, до яких персонаж може звернутися по допомогу.

Це можуть бути вчитель, шкільний психолог, соціальний педагог, родич, інший дорослий, якому дитина довіряє.

Після виконання завдання педагог пояснює, що не кожен дорослий обов’язково є безпечною людиною. Якщо хтось не вислухав або не допоміг, можна звернутися до іншого дорослого чи спеціальної служби підтримки.

Дітям можна запропонувати створити власне коло довіри, але не потрібно збирати ці малюнки або вимагати називати особисті контакти перед класом.

Результат: кожна дитина отримує зрозумілу модель пошуку допомоги.

5. Гра «Обираємо добрі рішення»

Класи: 3–4.
Тривалість: 20 хвилин.
Матеріали: картки із ситуаціями та можливими рішеннями.

Учитель поділяє клас на невеликі групи й роздає історії про вигаданих школярів.

Наприклад:

Марійка випадково пошкодила спільну поробку. Інша учениця розсердилася й почала голосно її ображати.

Групи мають запропонувати спосіб владнати ситуацію без приниження.

Серед можливих варіантів:

  • спокійно пояснити, що сталося;
  • висловити свої почуття без образ;
  • разом вирішити, чи можна відновити поробку;
  • звернутися до вчителя, якщо самостійно домовитися не виходить.

Після обговорення учні складають короткий перелік правил: «Говоримо без образ», «Слухаємо одне одного», «Не застосовуємо силу», «Просимо допомоги, коли вона потрібна».

Результат: діти тренуються обирати ненасильницькі способи розв’язання повсякденних конфліктів.

Заходи для учнів 5–8 класів

Для учнів середньої школи можна використовувати складніші ситуаційні завдання, аналіз повідомлень, групові обговорення та вправи з цифрової безпеки.

Варто пояснити, що насильство не обмежується фізичними діями. Воно може проявлятися через погрози, залякування, приниження, економічний тиск та порушення особистих кордонів.

6. Інтерактивне заняття «Насильство, якого не видно»

Класи: 5–7.
Тривалість: 25 хвилин.
Матеріали: картки з описами ситуацій, дошка.

Учитель записує чотири поняття: фізичне, психологічне, економічне та сексуальне насильство. Пояснення мають відповідати віку дітей, без детальних описів травматичних подій.

Після цього учні аналізують вигадані ситуації:

  • Одного школяра постійно залякують погрозами.
  • У дитини силою відбирають гроші.
  • Ученицю систематично принижують через її зовнішність.
  • Хтось надсилає небажані повідомлення сексуального характеру.

Завдання — визначити, які ознаки насильства можуть бути в кожній ситуації та чому поведінка є неприйнятною.

Наприкінці педагог підкреслює, що насильство може залишатися непомітним для оточення, але це не робить його менш серйозним.

Результат: учні вчаться розпізнавати різні прояви насильства та розуміють, чому про них потрібно повідомляти.

7. Практикум «Конфлікт без агресії»

Класи: 5–7.
Тривалість: 20–25 хвилин.
Матеріали: картки з повсякденними конфліктними ситуаціями.

Педагог пропонує історії, у яких герої мають різні погляди або інтереси.

Наприклад, двоє учнів не можуть домовитися, хто виконуватиме певну частину спільного проєкту.

У групах діти шукають три способи розв’язання конфлікту:

  1. Висловити свою думку без образ.
  2. Вислухати позицію іншої людини.
  3. Запропонувати рішення, яке враховує інтереси обох сторін.

Учитель може показати, як переформулювати агресивну фразу.

Замість «Ти завжди все псуєш!» — «Мені прикро, що ми не домовилися про завдання. Пропоную ще раз розподілити роботу».

Водночас важливо розмежувати звичайний конфлікт і насильство: якщо є залякування, примус або загроза безпеці, завдання постраждалої дитини — не самостійно домовлятися з кривдником, а отримати допомогу.

Результат: учні практикують ненасильницьке спілкування й усвідомлюють межі самостійного розв’язання конфліктів.

8. «Безпечні рішення свідка»

Класи: 5–8.
Тривалість: 20 хвилин.
Матеріали: картки з вигаданими ситуаціями.

Педагог пропонує розглянути випадок: учень бачить, що група підлітків залякує однокласника.

Діти обговорюють можливі реакції свідка:

  • приєднатися до кривдників;
  • знімати подію на телефон і поширити відео;
  • не підтримувати насильство;
  • звернутися до вчителя або іншого дорослого;
  • підтримати постраждалу дитину, коли це безпечно.

Завдання груп — визначити, які рішення можуть допомогти, а які погіршують ситуацію.

Особливу увагу слід приділити тому, що дитина не повинна фізично втручатися в небезпечний конфлікт або наражати себе на ризик.

Результат: школярі дізнаються, що свідок може допомогти безпечними діями, а звернення до дорослих є відповідальним рішенням.

9. Ситуаційний квест «Що робити з погрозами в чаті»

Класи: 5–8.
Тривалість: 25 хвилин.
Матеріали: вигадані приклади онлайн-листування.

Учитель показує підготовлений приклад листування, у якій невідомий користувач надсилає погрози або намагається залякати дитину.

Потрібно визначити правильну послідовність дій.

Учні отримують картки:

  • відповісти погрозою;
  • припинити спілкування;
  • зберегти доступні докази погроз;
  • повідомити дорослого, якому довіряють;
  • скористатися функцією скарги на платформі;
  • поширити листування серед друзів.

Команди обирають безпечні варіанти та пояснюють рішення.

Педагог наголошує: матеріали, що містять інтимні зображення дітей, не можна пересилати однокласникам або використовувати для демонстрації на уроці. У таких ситуаціях необхідно залучати відповідальних дорослих і правоохоронні органи.

Для додаткової підготовки вчитель може використати посібник про кібербулінг, грумінг та захист персональних даних дітей, створений Управлінням ООН з наркотиків і злочинності у партнерстві з МОН.

Результат: учні засвоюють практичний алгоритм дій у разі онлайн-погроз і переслідування.

10. «Небезпечне знайомство онлайн»

Класи: 6–8.
Тривалість: 20–25 хвилин.
Матеріали: вигаданий профіль користувача соціальної мережі.

Учитель демонструє умовний профіль людини, яка називає себе ровесником школярів, швидко намагається завоювати довіру, просить особисті фотографії та пропонує приховати спілкування від дорослих.

Учні аналізують:

  • Які ознаки викликають підозру?
  • Чому незнайома людина може неправдиво представлятися в інтернеті?
  • Якою інформацією не варто ділитися?
  • Що робити, якщо співрозмовник погрожує або шантажує?

Під час обговорення слід пояснити, що відповідальність за маніпуляції, шантаж чи сексуальне домагання лежить на тому, хто вчиняє ці дії, а не на дитині, яка довірилася співрозмовнику.

Для цього заняття можна використати вікові методичні матеріали, зібрані МОН у розділі «Безпека дітей в Інтернеті».

Результат: учні вчаться розпізнавати небезпечні онлайн-контакти та знають, що в разі загрози потрібно звертатися по допомогу.

11. Дискусія «Стереотипи, які виправдовують насильство»

Класи: 6–8.
Тривалість: 25 хвилин.
Матеріали: картки з поширеними стереотипними висловлюваннями.

Учитель пропонує обговорити твердження:

  • «Хлопці не повинні показувати страх».
  • «Якщо людина мовчить, значить, усе нормально».
  • «Усі сімейні проблеми потрібно приховувати».
  • «Якщо хтось ображає, треба відповідати тим самим».
  • «Сильні люди ніколи не просять допомоги».

Учні визначають, чому такі переконання можуть бути небезпечними.

Після цього кожна група переформульовує одне твердження в конструктивний вислів.

Наприклад: «Кожна людина має право на емоції» або «Просити допомоги — нормально».

Результат: школярі вчаться критично ставитися до стереотипів, які можуть заважати людині захищати власні права.

Заходи для 8–11 класів

Зі старшокласниками можна проводити глибші дискусії про насильство у стосунках, цифрову приватність, права людини та доступ до допомоги.

До підготовки таких занять доцільно залучити практичного психолога або соціального педагога, особливо якщо теми можуть бути чутливими для учнів.

12. Дискусія «Турбота чи контроль?»

Класи: 8–11.
Тривалість: 30 хвилин.
Матеріали: картки з вигаданими ситуаціями.

Учні отримують приклади поведінки у дружніх або романтичних стосунках:

  • Людина цікавиться, як минув день друга.
  • Партнер вимагає паролі від соціальних мереж.
  • Хтось забороняє спілкуватися з іншими друзями.
  • Людина погрожує припинити стосунки, якщо партнер не виконає її вимоги.
  • Друг поважає рішення іншої людини не розповідати особисті подробиці.

Учасники визначають, де проявляється повага, а де можуть бути ознаки надмірного контролю, психологічного тиску або примусу.

Після обговорення педагог пропонує сформулювати ознаки здорових стосунків: добровільність, довіра, взаємоповага, право на приватність, відсутність залякування.

Результат: старшокласники вчаться розрізняти турботу та контроль, усвідомлюють важливість поваги до свободи іншої людини.

13. Практикум «Право на захист: розбір ситуацій»

Класи: 8–11.
Тривалість: 30 хвилин.
Матеріали: картки з ситуаціями, інформація про способи звернення по допомогу.

Педагог пропонує три вигадані випадки.

Випадок 1. Учня систематично принижують у школі.

Випадок 2. Підліток отримує погрози через соціальні мережі.

Випадок 3. Дитина боїться повертатися додому через насильство з боку когось із дорослих.

Групи мають відповісти:

  1. Які права можуть порушуватися?
  2. Яка допомога потрібна насамперед?
  3. До кого можна безпечно звернутися?
  4. Чому не можна звинувачувати постраждалу людину?

Після обговорення педагог показує реальні канали повідомлення про насильство у школі та контакти спеціалізованих служб.

Важливо пояснити, що порядок реагування залежить від ситуації. Наприклад, якщо саме батьки або інші законні представники є ймовірними кривдниками, повідомлення їм не може бути автоматичним кроком. Працівники закладу мають діяти відповідно до встановленого законодавством порядку.

Докладніше про права дітей можна прочитати в матеріалі «Права учнів у школі: що дозволено дитині та що школа не має права вимагати».

Результат: учні отримують практичне розуміння механізмів захисту прав і звернення по допомогу.

14. «Фото без дозволу: де межа?»

Класи: 8–11.
Тривалість: 25 хвилин.
Матеріали: вигадані приклади публікацій у соціальних мережах.

Педагог пропонує ситуацію: учень сфотографував однокласника під час перерви й опублікував зображення в соціальній мережі, хоча той просив цього не робити.

Питання для дискусії:

  • Чому варто питати дозволу перед публікацією чужих фотографій?
  • Чи змінюється ситуація, якщо фотографія здається автору смішною?
  • Що робити, коли зображення використовують для приниження?
  • Чому не можна поширювати чужі приватні повідомлення або інтимні матеріали?

Учні формулюють п’ять правил відповідального використання фото, відео та чужої особистої інформації.

Варто окремо пояснити, що не кожна публікація без дозволу автоматично є булінгом, але вона може порушувати приватність, спричиняти шкоду чи бути частиною насильницької поведінки.

Результат: старшокласники розвивають навички відповідальної цифрової комунікації.

15. Інтелектуальна гра «Фактчек: міфи про насильство»

Класи: 9–11.
Тривалість: 30 хвилин.
Матеріали: презентація або картки з твердженнями.

Учитель пропонує учням оцінити поширені твердження.

ТвердженняЩо потрібно пояснити
«Насильство — це лише побиття»Воно може бути фізичним, психологічним, сексуальним та економічним
«Якщо людина не звернулася одразу, значить, нічого серйозного не сталося»Причини мовчання можуть бути різними; відсутність повідомлення не спростовує насильства
«Онлайн-погрози не можуть завдати реальної шкоди»Цифрові погрози й переслідування можуть мати серйозні наслідки
«Просити допомоги соромно»Кожна людина має право звертатися по захист
«Школа реагує лише на повторюваний булінг»Реагувати потрібно й на інші випадки та ознаки насильства

Кожна команда пояснює свою відповідь і за можливості підтверджує її офіційною інформацією.

Педагог підсумовує, що важливо відрізняти правові визначення від побутових уявлень. Зокрема, не кожен конфлікт є булінгом, але це не означає, що одноразове насильство можна ігнорувати.

Детальніше про ці відмінності й чинні визначення розповідає стаття «Що таке булінг у школі: ознаки, приклади та що робити».

Результат: школярі вчаться перевіряти твердження, критично оцінювати стереотипи й користуватися достовірними джерелами.

Загальношкільні заходи до акції

16. Інформаційна акція «Де отримати допомогу?»

Класи: 1–11.
Тривалість: 20–30 хвилин для підготовки та додатковий час для поширення матеріалів.
Матеріали: папір, маркери, комп’ютер або редактор презентацій.

Цей захід можна провести за участю учнівського самоврядування, класних керівників, практичного психолога, соціального педагога та шкільної бібліотеки.

Завдання — підготувати інформаційні матеріали, які допоможуть учням зрозуміти, куди звертатися, якщо вони зіткнулися з насильством або стали його свідками.

Для різних вікових груп можна використати окремі формати:

  • 1–4 класи: ілюстрована пам’ятка «До кого звернутися, якщо мені страшно».
  • 5–8 класи: інформаційний плакат «Погрози, приниження, насильство: що робити».
  • 9–11 класи: короткий довідник із контактами служб допомоги та способами повідомлення про насильство.

На матеріалах варто розмістити не лише загальнонаціональні гарячі лінії, а й реальні контакти відповідальних осіб та канали звернення в конкретному закладі освіти.

Готові плакати можна розмістити в класах, бібліотеці та інших доступних місцях, а електронні версії — на сайті школи.

Важливо, щоб інформація була зрозумілою дітям різного віку та доступною для учнів з особливими освітніми потребами.

Результат: учні не просто чують про право на захист, а отримують конкретну інформацію, якою можуть скористатися в разі потреби.

Як організувати заходи до акції «16 днів проти насильства» у школі

Школа може провести кілька загальних заходів або розподілити активності між класами.

Орієнтовний тематичний розподіл на період акції:

ПеріодНапрям роботиМожливі заходи
25–27 листопадаОсобиста безпека та права людиниВідкриття акції, вправи про особисті кордони, коло довіри
30 листопада — 4 грудняЗапобігання насильству та безпечне спілкуванняСитуаційні ігри, заняття про форми насильства, цифрову безпеку
7–9 грудняПовага, відповідальність і захист правДискусії, фактчек, практикуми для старшокласників
10 грудняДень прав людини та підсумки акціїІнформаційні матеріали, обговорення способів звернення по допомогу

Це орієнтовний тематичний розподіл, який не є затвердженим календарем МОН. Заходи не потрібно проводити щодня, а під час вихідних необов’язково організовувати окремі активності для дітей.

Що врахувати під час підготовки

Перед проведенням занять педагогам варто погодити зміст чутливих тем із практичним психологом або соціальним педагогом, зважати на вік учнів та враховувати їхні індивідуальні потреби.

Особливо важливо дотримуватися таких принципів:

  1. Не вимагати особистих зізнань. Учні не повинні публічно розповідати про насильство, яке могли пережити.
  2. Не використовувати небезпечні інсценізації. Не варто просити дітей відтворювати сцени побиття, приниження, примусу або погроз.
  3. Не звинувачувати постраждалих. Питання на кшталт «Чому ти не захистився?» можуть посилювати почуття провини.
  4. Дозволяти не брати участі в обговоренні. Дитина може відмовитися відповідати на чутливе запитання.
  5. Пояснювати реальні способи отримання допомоги. Одного заклику «Не мовчи» недостатньо.
  6. Не публікувати особисті історії дітей. Фото, відео, висловлювання та інформація про можливі випадки насильства потребують особливо обережного ставлення.

Також потрібно враховувати формат навчання та безпекову ситуацію. Частину вправ можна провести дистанційно: через презентації, онлайн-дошки, групові обговорення вигаданих ситуацій і цифрові інформаційні матеріали.

Розробляючи загальношкільні заходи, варто пам’ятати, що психологічна безпека у школі передбачає не лише виховні години, а й постійно дієві механізми запобігання насильству, повідомлення про нього та підтримки дітей.

Що робити, якщо під час заходу учень повідомив про насильство

Іноді після тематичних занять діти починають краще розуміти, що певна поведінка стосовно них була неприйнятною. Тому педагог має бути готовим не лише провести захід, а й правильно відреагувати на повідомлення.

З 11 серпня 2026 року в Україні діє оновлений Порядок реагування на випадки булінгу, затверджений наказом МОН від 28 грудня 2019 року № 1646 у редакції наказу від 18 червня 2026 року № 961.

Він передбачає реагування на повідомлення про можливі прояви насильства, зокрема булінгу.

Якщо дитина повідомляє про насильство, працівникові школи важливо:

  1. Спокійно вислухати її, не звинувачувати та не вимагати повторювати історію перед іншими.
  2. Переконатися, що дитина зараз у безпеці, та вжити невідкладних заходів для припинення насильства.
  3. Повідомити керівника закладу відповідно до встановленого порядку. Якщо ймовірним кривдником є керівник — звернутися до засновника або відповідного органу управління.
  4. За потреби забезпечити домедичну допомогу, викликати екстрену медичну допомогу та звернутися до поліції.
  5. Не проводити самостійного розслідування замість уповноважених осіб і не примушувати дитину до примирення з імовірним кривдником.

Оновлений порядок передбачає розгляд керівником повідомлення протягом однієї доби з дня його реєстрації. У разі виявлення визначених порядком ознак насильства керівник повинен невідкладно, у строк не більш як три години, вжити відповідних заходів, зокрема повідомити поліцію та службу у справах дітей.

При цьому юридичний факт булінгу встановлюється судом, а не шкільною комісією. Водночас відсутність систематичності не є підставою ігнорувати випадок насильства.

Практичний алгоритм для педагогів детально розглянуто в матеріалі «Нові правила реагування на булінг із серпня 2026 року: що має зробити вчитель».

Куди звертатися по допомогу в разі насильства

Під час акції варто розповсюдити серед учнів, батьків і працівників школи актуальні контакти служб допомоги.

ТелефонКуди можна звернутися
102 або 112Поліція та екстрена допомога в небезпечній ситуації
1547Урядова гаряча лінія з питань протидії домашньому насильству, насильству стосовно дітей та торгівлі людьми
116 111Національна гаряча лінія для дітей та молоді
0 800 500 225Національна гаряча лінія для дітей та молоді
116 123Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації
0 800 500 335Альтернативний номер гарячої лінії з попередження домашнього насильства

Національні гарячі лінії організації «Ла Страда-Україна» надають безкоштовні, анонімні та конфіденційні консультації. За інформацією організації, дитяча гаряча лінія працює цілодобово.

Крім зовнішніх служб, кожен учень повинен знати, як безпечно повідомити про насильство у власній школі. Це може бути особисте звернення до педагога, повідомлення керівникові закладу, електронний лист або інший передбачений школою спосіб, зокрема анонімний.

Якщо дитина перебуває в безпосередній небезпеці, не потрібно чекати проведення виховної години чи завершення акції. Необхідно відразу звертатися до відповідних служб.

Поширені запитання про акцію «16 днів проти насильства» у школі

Чи обов’язково проводити 16 заходів до акції?

Ні. Число 16 позначає тривалість міжнародної кампанії в календарних днях, а не обов’язкову кількість занять у школі. Заклад може обрати стільки активностей, скільки доцільно для його учнів.

Які заходи найкраще підійдуть для початкової школи?

Для 1–4 класів доцільно обирати короткі заняття з вигаданими персонажами, казки, малюнки, вправи на особисті кордони та визначення дорослих, до яких можна звернутися по допомогу.

Що провести для учнів 5–9 класів?

Цій віковій групі підійдуть інтерактивні вправи про форми насильства, безпечне спілкування, реагування свідків, цифрові загрози та протидію стереотипам.

Які теми обрати для старшокласників?

Учням 9–11 класів можна запропонувати дискусії про особисті кордони, психологічний тиск, контроль у стосунках, цифрову приватність, права людини та механізми захисту.

Чи можна провести акцію дистанційно?

Так. Виховні години, тематичні презентації, аналіз вигаданих ситуацій та інформаційні кампанії можна адаптувати до онлайн-формату. Водночас потрібно уникати оприлюднення особистих історій учнів у спільних чатах або на онлайн-дошках.

Чи потрібно створювати окремий наказ про кожен захід?

Сам факт проведення акції не встановлює універсальної вимоги видавати окремий наказ на кожну виховну годину. Організаційне оформлення заходів залежить від їхнього змісту, масштабу та внутрішніх правил закладу освіти. Якщо йдеться про офіційні документи, потрібно керуватися чинними нормативними вимогами, а не довільними зразками з інтернету.

Висновок

Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства» у 2026 році — нагода допомогти школярам різного віку зрозуміти, що таке насильство, як поважати особисті кордони, безпечно реагувати на загрози та де шукати підтримку.

Для початкових класів найкраще використовувати прості історії, ігри й малюнки. Для учнів середньої школи — ситуаційні завдання та вправи з безпечної поведінки. Для старшокласників — дискусії про права, відповідальність, контроль у стосунках і цифрову безпеку.

Головний результат таких заходів — не кількість проведених уроків чи створених плакатів, а розуміння дітьми, що насильство не є нормою, постраждала людина не винна в ньому, а звернення по допомогу є правильним і важливим кроком.

Наведені 16 заходів є орієнтовною авторською методичною добіркою, а не офіційною програмою МОН. Матеріал не замінює психологічної допомоги, індивідуальної роботи фахівців або встановленого законодавством порядку реагування на випадки насильства. Педагоги мають адаптувати вправи до віку, потреб і психологічного стану дітей та дотримуватися чинних вимог щодо їхнього захисту.

Джерела

Перелік:
  1. Міністерство освіти і науки України — лист від 15.11.2022 № 4/3297-22 «Щодо міжнародної акції “16 днів проти насильства”».
  2. МОН — Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства».
  3. UNFPA — 16 Days of Activism Against Gender-Based Violence, тема кампанії 2026 року.
  4. Кабінет Міністрів України — постанова від 04.06.2025 № 658 «Про затвердження Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми».
  5. Кабінет Міністрів України — постанова від 19.11.2025 № 1513 «Про затвердження Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми».
  6. МОН — наказ від 28.12.2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти», чинна редакція від 11.08.2026.
  7. МОН — «МОН оновлює підходи до запобігання та реагування на булінг і насильство в закладах освіти», 12.08.2026.
  8. ЮНІСЕФ — «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти».
  9. ЮНІСЕФ — «Як встановити контакт з дитиною, що пережила травматичний досвід».
  10. МОН — «Безпека дітей в Інтернеті», навчальні матеріали для педагогів.
  11. МОН — «Як розпізнати кібернасильство і захистити себе».
  12. «Ла Страда-Україна» — контакти національних гарячих ліній.
  13. Урядовий контактний центр — гаряча лінія 1547.
  14. Патрульна поліція України — протидія домашньому насильству та контакти допомоги.

Маєте запитання чи доповнення?

Не знайшли потрібної інформації, помітили неточність або хочете поділитися досвідом? Напишіть у коментарях — ваші відгуки допомагають нам покращувати матеріали.

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *