Де навчаються українські діти за кордоном: аудит виявив прогалини в обліку

В Україні немає повної системи обліку дітей шкільного віку, які перебувають за кордоном і при цьому можуть не навчатися ані в українській, ані в місцевій школі. На цю прогалину вказав міжнародний аудит освітніх прав українських дітей у європейських країнах.

Результати спільного аудиту 12 жовтня оприлюднила Рахункова палата України.

Дослідження охопило 2022–2025 роки та проводилося аудиторами України, Польщі, Литви, Словаччини, Чехії та німецької землі Гессен.

Водночас кількість дітей за кордоном, які продовжують онлайн навчатися в українських школах, помітно скорочується: з майже 520 тисяч у 2022 році до 272 тисяч станом на 1 вересня 2026 року.

Держава бачить не всіх дітей за кордоном

МОН отримує через АІКОМ дані про школярів, які перебувають за межами України, але залишаються в українській системі освіти.

Проблема виникає з іншою групою — дітьми, які не навчаються в українській школі.

За висновком аудиторів, у досліджуваний період не було створено механізму, який давав би змогу достовірно визначити дітей, що перебувають за кордоном і не охоплені ані українською, ані іноземною системою освіти.

Офіційна статистика країн перебування також переважно показує тих дітей, які вже зараховані до навчальних закладів. Тому визначити повний масштаб групи, що могла залишитися поза формальною освітою, складно.

Ще у 2025 році Рахункова палата рекомендувала створити міжвідомчий механізм збору та обміну такими даними і забезпечити відповідний облік в АІКОМ.

У січні 2026 року аудитори повідомляли, що ця рекомендація на той момент ще не була виконана повністю.

У п’яти країнах і Гессені навчалися понад 254 тисячі українських дітей

Станом на 2025 рік у школах Польщі, Литви, Словаччини, Чехії та німецької землі Гессен навчалося понад 254 тисячі українських дітей.

Цю цифру не варто сприймати як загальну кількість українських школярів у Європі — аудит охоплював лише конкретні країни та Гессен.

На момент завершення аудиту для українських дітей, які прибували до цих країн, навчання у місцевій шкільній системі було обов’язковим. Аудитори вважають це одним зі способів зменшити ризик, що дитина взагалі залишиться поза навчанням.

Водночас країни використовували різні моделі адаптації: мовні курси, підготовчі класи, роботу україномовних учителів, асистентів і психологів.

Онлайн в українських школах залишаються 272 тисячі дітей за кордоном

Окремо аудитори простежили, як змінювалася кількість дітей за кордоном, які продовжували навчатися онлайн в українській школі.

У 2022 році їх було майже 520 тисяч.

Станом на 1 вересня 2025 року — 316 тисяч.

На 1 вересня 2026 року — 272 тисячі.

Рахункова палата пов’язує це, зокрема, з дедалі більшою адаптацією українських дітей до освітніх систем країн перебування.

Водночас ці цифри не означають, що 248 тисяч дітей, які зникли з українського дистанційного обліку між 2022 і 2026 роками, перестали навчатися. Значна частина могла перейти повністю до місцевих шкіл.

Саме тому аудитори й наголошують на необхідності обміну даними між державами: без нього неможливо точно бачити освітню траєкторію кожної дитини.

У 2022–2025 роках не було міжнародних угод про обмін такими даними

Ще однією проблемою аудит називає міжнародний обмін інформацією.

За даними Рахункової палати, протягом 2022–2025 років МОН не укладало міжнародних угод, які окремо регулювали б організацію освіти українських дітей за кордоном або обмін освітніми даними про дітей шкільного віку.

Міністерство співпрацювало з іншими країнами в різних форматах, однак аудитори зазначили, що результати такої співпраці не відстежувалися системно.

Це ускладнювало, зокрема, зіставлення українських даних із даними шкіл у країнах перебування.

З обліком українських освітніх осередків ситуація вже змінилася

Спільний аудит також зафіксував, що у 2022–2025 роках не було повного реєстру закордонних освітніх осередків, у яких діти вивчають українську мову або навчаються українською.

Однак цю частину висновків не можна автоматично переносити на жовтень 2026 року.

Із вересня 2025 року МОН запустило реєстрацію та верифікацію таких осередків через АІКОМ. Зараз діє офіційний перелік підтверджених суботніх, недільних шкіл та інших організацій за кордоном.

У 2026 році Міністерство також оприлюднило для них докладні рекомендації щодо верифікації та визнання результатів навчання. «Освітній» раніше пояснював, як українським школам і освітнім осередкам за кордоном пройти верифікацію через АІКОМ.

Тому актуальна проблема полягає не просто у відсутності переліку українських освітніх осередків, а насамперед у тому, що держава все ще потребує повнішої картини щодо навчання українських дітей за кордоном.

Які практики аудитори вважають ефективними

За результатами міжнародного аудиту серед найбільш корисних практик назвали:

обов’язкове навчання дітей у місцевих школах;
додаткове вивчення мови країни перебування;
залучення міжкультурних асистентів та працівників, які володіють українською;
психологічну та педагогічну підтримку;
можливість продовжувати вивчення української мови;
можливість складати українську як іноземну в межах державних іспитів.

Наприклад, у німецькій землі Гессен запустили пілот «Українська як друга іноземна мова», у Литві працювали приватні українські школи, а в Польщі з 2025/2026 навчального року українську можна складати як іноземну під час випускного іспиту за визначених умов.

Що рекомендують змінити

Аудитори рекомендують країнам перебування краще відстежувати виконання вимог щодо обов’язкового навчання українських дітей, посилювати мовну та психологічну підтримку й ширше залучати міжкультурних асистентів.

Для України ключовим питанням залишається обмін даними та можливість бачити не лише дітей, які продовжують навчання в українській системі, а й тих, хто перейшов до місцевих шкіл або потенційно залишився поза освітою.

Для родин за кордоном МОН уже пропонує кілька варіантів: місцева школа разом з українознавчим компонентом, навчання у верифікованому українському осередку, лише місцева школа або — якщо це дозволяють правила країни перебування — дистанційне навчання за українською програмою. Раніше «Освітній» зібрав чотири сценарії навчання українських дітей за кордоном і пояснив різницю між ними.