24–31 жовтня 2026 року у світі проходитиме Глобальний тиждень медіа та інформаційної грамотності — Global Media and Information Literacy Week. Офіційна тема UNESCO у 2026 році — “We All Play a Part – Media and Information Literacy for the People”. Українською її зміст можна передати як «Ми всі відіграємо свою роль — медіа- та інформаційна грамотність для людей».
Для школи ця тема зручна тим, що не зводить медіаграмотність лише до пошуку фейків. Учні можуть досліджувати, звідки береться інформація, як на нас впливають заголовки та алгоритми соцмереж, як перевіряти фото й повідомлення, працювати зі штучним інтелектом і відповідально створювати власний контент.
Коли проходитиме Тиждень медіа- та інформаційної грамотності 2026
| Що | Інформація |
|---|---|
| Офіційні дати | 24–31 жовтня 2026 року |
| Назва | Global Media and Information Literacy Week 2026 |
| Організатор глобальної ініціативи | UNESCO |
| Тема 2026 року | We All Play a Part – Media and Information Literacy for the People |
| Ключовий хештег кампанії | #WeAllPlayAPart |
| Формат | міжнародні, регіональні та локальні події |
UNESCO пояснює тему 2026 року через ідею спільної відповідальності. Медіа- та інформаційна грамотність — це не лише завдання школи: свою роль мають учні, педагоги, родини, журналісти, автори цифрового контенту, дослідники, органи влади та інші учасники інформаційного середовища.
Саме тому для шкільного заходу добре працює запитання: «Яку роль у здоровому інформаційному середовищі можу відіграти я?»
Важливо врахувати осінні канікули
У 2026 році є практична особливість: у багатьох українських школах осінні канікули орієнтовно планують на 26 жовтня — 1 листопада, хоча єдиного календаря для всієї України немає.
Тому Тиждень UNESCO може частково або повністю збігтися з канікулами конкретної школи. Перед плануванням варто перевірити орієнтовні дати осінніх канікул 2026 року та правила їх визначення.
Якщо 26–30 жовтня у школі немає занять, тематичний урок можна провести 22–23 жовтня, після повернення дітей або інтегрувати окремі вправи в заняття протягом жовтня.
Це узгоджується і з підходом UNESCO у 2026 році: організація запрошує проводити локальні активності не лише протягом 24–31 жовтня, а й у вересні, жовтні та листопаді. Серед можливих форматів названі майстер-класи, дискусії, виставки, тренінги, молодіжні активності та інформаційні кампанії.
Що таке медіа- та інформаційна грамотність
Медіа- та інформаційна грамотність, або MIL — Media and Information Literacy, охоплює комплекс умінь, які допомагають людині знаходити інформацію, оцінювати її, розуміти медіаконтент, відповідально користуватися ним та створювати власний контент.
UNESCO пов’язує MIL не лише з традиційними медіа, а й із цифровими платформами, правами людини в онлайн-середовищі, етичним використанням інформації, дезінформацією та штучним інтелектом.
Тому шкільний Тиждень медіаграмотності не обов’язково перетворювати на серію лекцій про «фейки». Значно корисніше дати дітям можливість перевіряти, порівнювати, сперечатися з аргументами, створювати та пояснювати власні рішення.
15 ідей заходів до Тижня медіаграмотності 2026
| № | Ідея | Класи | Формат |
|---|---|---|---|
| 1 | «Звідки я це знаю?» | 1–4 | гра з джерелами інформації |
| 2 | «Фото розповідає не все» | 1–4 | зображення + різні підписи |
| 3 | «Реклама чи корисна порада?» | 1–4 | робота з прикладами |
| 4 | «Факт, думка чи вигадка?» | 1–4 | картки |
| 5 | «Що про мене не треба публікувати» | 1–4 | цифрова безпека |
| 6 | «Трикутник критичного мислення» | 5–8 | аналіз повідомлення |
| 7 | «Новина під лупою» | 5–8 | робота з джерелами |
| 8 | «Клікбейт-редактор» | 5–8 | робота із заголовками |
| 9 | «Хто керує моєю стрічкою?» | 5–8 | алгоритми соцмереж |
| 10 | «ШІ відповів — тепер перевір» | 5–8 | ШІ-грамотність |
| 11 | «Медіадетектив зображень» | 5–8 | перевірка фото |
| 12 | «Шкільна редакція» | 5–8 | командний мініпроєкт |
| 13 | «Фактчек за 20 хвилин» | 9–11 | перевірка твердження |
| 14 | «Хто за що відповідає?» | 9–11 | дискусія за темою UNESCO |
| 15 | «Медіахакатон класу» | 9–11 | створення власного рішення |
1. «Звідки я це знаю?»
Учитель називає прості твердження: «Завтра буде дощ», «Наша школа відкрилася у… році», «Цей мультфільм найкращий».
Завдання дітей — сказати, звідки таку інформацію можна дізнатися: від учителя, у книжці, на сайті, у прогнозі погоди, зі слів друга.
Потім можна обговорити: чи однаково надійні всі джерела?
Для молодших школярів цього достатньо, щоб познайомити їх із базовою ідеєю перевірки інформації без складних термінів.
2. «Фото розповідає не все»
Покажіть одне нейтральне фото з двома різними підписами.
Наприклад, фотографію порожнього шкільного коридору можна підписати:
«Школа сьогодні порожня».
або:
«Фото зроблено за десять хвилин до початку уроків».
Запитайте дітей, як підпис змінює сприйняття фотографії.
Головна думка: навіть справжнє фото може вводити в оману, якщо ми не знаємо контексту.
3. «Реклама чи корисна порада?»
Учні отримують кілька вигаданих повідомлень про книжку, гру, солодощі або застосунок.
Потрібно визначити:
- хто це повідомлення створив;
- що він хоче від аудиторії;
- чи намагається щось продати;
- які слова змушують нас зацікавитися.
Так діти поступово вчаться бачити різницю між інформаційним повідомленням і рекламою.
4. «Факт, думка чи вигадка?»
Учитель читає короткі твердження, а діти показують одну з трьох карток: факт, думка, вигадка.
Наприклад:
«У тижні сім днів».
«Осінь — найкраща пора року».
«У нашій школі навчаються 10 тисяч роботів».
Для старших учнів початкової школи можна додати четверту картку — «потрібно перевірити».
5. «Що про мене не треба публікувати»
Запропонуйте дітям уявити сторінку вигаданого персонажа.
Що з цього можна публікувати, а що краще залишити приватним:
- улюблений мультфільм;
- домашня адреса;
- фото шкільного квитка;
- пароль;
- номер телефону;
- ім’я домашньої тварини;
- фотографія з друзями.
Мета — не налякати дитину інтернетом, а сформувати просту звичку: перед публікацією подумати, хто це побачить і чи безпечно це.
Ідеї для 5–8 класів
6. «Трикутник критичного мислення»
Для вправи можна використати принцип української кампанії Tryangle: оцінювати інформацію з кількох боків — хто її поширює, наскільки вона справді важлива і чи не намагається повідомлення передусім викликати сильну емоцію.
Учням дають новину або допис і пропонують відповісти:
Хто джерело?
Чому ця інформація має бути важливою для мене?
Що я відчув після заголовка — і чи не використовують цю емоцію, щоб вплинути на моє рішення?
7. «Новина під лупою»
Візьміть коротку новину без чутливого або травматичного контенту.
Команди мають знайти:
- хто повідомляє інформацію;
- що саме сталося;
- коли це сталося;
- де;
- звідки автор це знає;
- чи можна знайти першоджерело;
- чи відокремлені факти від оцінок.
Перемагає не команда, яка першою сказала «правда» або «фейк», а та, яка найкраще пояснила свій шлях перевірки.
8. «Клікбейт-редактор»
Дайте учням кілька перебільшених заголовків на кшталт:
«Ви не повірите, що сталося у школі!»
«Ця проста звичка назавжди змінить ваше навчання!»
Завдання — переписати їх так, щоб заголовок залишався цікавим, але точно відповідав змісту повідомлення.
Після вправи обговоріть, чому медіа, блогери та автори відео використовують клікбейт і як він впливає на вибір користувача.
9. «Хто керує моєю стрічкою?»
Запропонуйте двом групам скласти умовну історію переглядів різних користувачів.
Наприклад:
перший постійно дивиться футбольні відео;
другий — ролики про малювання.
Потім учні прогнозують, який контент платформа може показувати їм далі.
Так можна простими словами пояснити, що стрічка соцмереж — не нейтральна добірка всього, що існує в інтернеті. На те, що людина бачить, впливають її попередні дії та алгоритми платформи.
10. «ШІ відповів — тепер перевір»
Учитель заздалегідь готує коротку відповідь генеративного ШІ на навчальне запитання.
Учні мають знайти у відповіді три твердження й перевірити кожне за підручником, офіційним сайтом, енциклопедією або іншим надійним джерелом.
Мета вправи — не довести, що ШІ «поганий», а сформувати правило:
переконлива відповідь ще не означає достовірну відповідь.
Про правила використання генеративних сервісів у навчальних роботах можна також прочитати в матеріалі «Штучний інтелект і академічна доброчесність: коли використання ШІ стає порушенням».
11. «Медіадетектив зображень»
Учням показують фотографію без підпису.
Потрібно з’ясувати:
- де вона могла з’явитися вперше;
- чи не публікували її раніше;
- чи відповідає зображення описаній події;
- чи немає обрізаного фрагмента, який змінює контекст.
Якщо є технічна можливість, учитель може продемонструвати зворотний пошук за зображенням.
12. «Шкільна редакція»
Клас отримує завдання підготувати коротку новину про справжню, але безпечну шкільну подію: виставку, спортивне змагання, благодійну акцію, роботу гуртка.
Одна група збирає факти, друга перевіряє імена та цифри, третя готує заголовок, четверта добирає фото.
Перед публікацією всі разом перевіряють:
- чи підтверджені факти;
- чи отримана згода людей на використання фотографій;
- чи немає зайвих персональних даних;
- чи заголовок відповідає змісту;
- чи зрозуміло, звідки взята інформація.
Ідеї для 9–11 класів
13. «Фактчек за 20 хвилин»
Команди отримують одне перевірюване твердження — наприклад, про освіту, технології, екологію або здоровий спосіб життя.
Алгоритм:
- Знайти первинне джерело твердження.
- Перевірити дату.
- Знайти щонайменше два незалежні підтвердження або пояснення.
- Перевірити, чи не вирвана цифра з контексту.
- Сформулювати висновок: підтверджено, не підтверджено або даних недостатньо.
Останній варіант особливо важливий. Медіаграмотність — це також уміння сказати «ми поки не знаємо», коли доказів недостатньо.
14. «Хто за що відповідає?»
Ця вправа безпосередньо пов’язана з темою UNESCO We All Play a Part.
Команди отримують ролі:
- учні;
- вчителі;
- батьки;
- журналісти;
- блогери та цифрові автори;
- технологічні платформи;
- державні установи;
- дослідники.
Кожна команда відповідає на запитання:
Що саме наша група може зробити, щоб інформаційне середовище було якіснішим?
Після цього клас складає спільну «карту відповідальності».
Такий формат добре передає головну думку кампанії UNESCO: відповідальність за здорове інформаційне середовище не можна перекласти лише на одну групу людей.
15. «Медіахакатон класу»
Старшокласникам можна запропонувати створити невелике рішення для реальної інформаційної проблеми.
Наприклад:
- настільну гру про перевірку джерел;
- серію плакатів для школи;
- відео про відповідальне використання ШІ;
- мініподкаст;
- інструкцію «Як перевірити новину за п’ять хвилин»;
- правила відповідальної роботи шкільного медіа;
- інтерактивний тест;
- пам’ятку для молодших школярів про безпечну поведінку онлайн.
Цей формат близький до підходу UNESCO Youth Hackathon, де медіа- та інформаційні проблеми пропонують розв’язувати через ігри, цифрові продукти, подкасти, відео, навчальні матеріали та громадські ініціативи.
Готовий план Тижня медіаграмотності на 5 днів
Якщо школа хоче провести не один урок, а невеликий тематичний тиждень, його можна побудувати без великих загальношкільних заходів.
| День | Тема | Що можна провести |
|---|---|---|
| День 1 | Хто створив інформацію? | робота з джерелами, новинами й авторами |
| День 2 | Чи можна вірити зображенню? | фото, контекст, реклама, маніпуляції |
| День 3 | Як працюють соцмережі? | алгоритми, клікбейт, цифровий слід |
| День 4 | ШІ та інформація | перевірка відповідей ШІ, авторство, джерела |
| День 5 | Ми теж створюємо інформаційне середовище | шкільна редакція, медіахакатон або презентація учнівських робіт |
Не обов’язково залучати всі класи до однакових активностей. Для молодших дітей достатньо 15–20-хвилинної вправи, тоді як старшокласникам можна запропонувати повноцінний фактчек або командний проєкт.
Де вчителю взяти готові матеріали
Починати підготовку з нуля не обов’язково.
UNESCO має навчальну платформу та програму Media and Information Literate Citizens: Think Critically, Click Wisely!. Вона містить модулі про критичне мислення, роботу з медіа, цифрове громадянство, дезінформацію, штучний інтелект та інші складові MIL. Для педагогів і учнів доступний також тематичний онлайн-курс.
Українською багато практичних матеріалів можна знайти на платформі національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр». У каталозі є ігри, навчальні курси, матеріали для дітей та підлітків, вправи з критичного мислення, уроки про кібербезпеку, дезінформацію та роботу з інформацією.
МОН також збирає матеріали програми «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність». У межах програми медіа- та інформаційну грамотність інтегрували у шкільні предмети, а для педагогів розробили сотні уроків і вправ.
Для окремого заняття про цифрову безпеку можна скористатися добіркою 5 готових уроків з кібербезпеки для учнів 10–18 років.
А під час розмови про онлайн-середовище варто пам’ятати, що медіаграмотність пов’язана не лише з фейками, а й із безпекою та поведінкою користувачів. Докладніше про актуальні ризики можна прочитати у матеріалі про те, з якими проблемами українські школярі стикаються в інтернеті.
Чого краще уникати
Тиждень медіаграмотності не має перетворюватися на контрольну з правильними відповідями або змагання «хто швидше знайде фейк».
Особливо обережно варто працювати з реальними матеріалами про війну, насильство, кібербулінг та іншими потенційно травматичними темами. Для пояснення принципу перевірки часто достатньо нейтральних прикладів.
Не варто також просити дітей демонструвати особисті листування, відкривати власні акаунти перед класом або повідомляти паролі, приватні дані чи іншу інформацію, яку вони не хотіли б робити публічною.
Корисніший результат — коли після заняття учень знає не десять назв «видів фейків», а має кілька робочих звичок:
- зупинитися перед поширенням;
- подивитися, хто є джерелом;
- перевірити дату і контекст;
- знайти першоджерело;
- відрізнити факт від оцінки;
- не довіряти автоматично навіть переконливій відповіді ШІ;
- не поширювати інформацію, якщо її достовірність не вдалося встановити.
Чи потрібно проводити саме великий Тиждень
Ніщо не вимагає перетворювати тему на масштабний концерт, лінійку або окремий шкільний фестиваль.
Один якісний урок, фактчек на уроці історії, аналіз реклами на мистецтві, перевірка джерел на українській мові, розмова про ШІ на інформатиці або тематична година класного керівника цілком відповідають самій логіці медіаосвіти.
Навіть UNESCO у 2026 році робить акцент на децентралізованій участі та різних форматах локальної активності, а не на одному універсальному сценарії для всіх.
Дисклеймер. Дати та офіційна тема Global Media and Information Literacy Week 2026 наведені за матеріалами UNESCO. Запропоновані у статті шкільні вправи, п’ятиденний план та формати заходів є авторськими ідеями для педагогів, а не затвердженим UNESCO чи МОН переліком обов’язкових заходів. Учитель може адаптувати їх до віку дітей, освітньої програми, формату навчання та безпекових умов закладу.
Джерела
- UNESCO — Global Media and Information Literacy Week 2026
- UNESCO — #WeAllPlayAPart: Media and Information Literacy for the People
- UNESCO — Global Media and Information Literacy Week: що таке MIL
- UNESCO — Think Critically, Click Wisely: ресурси та курс з медіа- й інформаційної грамотності
- Міністерство освіти і науки України — програма «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність»
- «Фільтр» — матеріали з медіаосвіти для учнів та педагогів
- «Фільтр» — медіагра «Сканарікс»
