Безбар’єрна школа — це не просто будівля з пандусом. Учень має мати можливість дістатися до закладу, самостійно або з необхідною підтримкою пересуватися всередині, користуватися санвузлом і укриттям, отримувати інформацію, брати участь в уроках та шкільному житті.
Міністерство освіти і науки оприлюднило рекомендації щодо створення безбар’єрних освітніх просторів у закладах освіти. Окремий розділ документа присвячений закладам загальної середньої освіти та охоплює як фізичну доступність, так і організацію навчання учнів із різними освітніми труднощами.
Водночас важливо розрізняти статус документів. Самі рекомендації МОН є методичним орієнтиром, а не новим наказом, який із певної дати запроваджує однаковий чекліст для всіх шкіл. Вимоги щодо доступності будівель, універсального дизайну та створення умов для учнів з ООП випливають також із законодавства, державних будівельних норм і чинного Порядку організації інклюзивного навчання.
Безбар’єрність — це не лише пандус: що потрібно перевірити у школі
МОН рекомендує розглядати доступність закладу комплексно. Тобто недостатньо облаштувати вхід, якщо після нього людина на кріслі колісному не може потрапити до класу, санвузла чи укриття.
Для нових будівель, реконструкції, реставрації та капітального ремонту мають враховуватися вимоги доступності, зручності, інформативності та безпеки. Для існуючих будівель, де повністю реалізувати необхідне рішення неможливо, застосовується принцип розумного пристосування.
Практично директору або засновнику варто перевіряти не окремі елементи, а повний маршрут людини через школу.
| Зона | Що варто перевірити |
|---|---|
| Підхід до школи | Чи є безперешкодний шлях від воріт, зупинки або місця висадки до входу; чи немає бордюрів, клумб, стовпчиків та інших перешкод на маршруті; чи безпечне покриття |
| Територія | Чи доступні основні маршрути, спортивні та інші простори, якими користуються учні |
| Вхід | Чи можна потрапити до будівлі без сходів або скористатися нормативним доступним рішенням; чи зручно відчиняються двері; чи немає порогів та інших бар’єрів |
| Коридори та поверхи | Чи достатньо простору для пересування, чи доступні потрібні поверхи та навчальні приміщення, чи не перекриті маршрути меблями та обладнанням |
| Навчальні приміщення | Чи можна зручно розмістити учня з допоміжними засобами пересування, змінити робоче місце, освітлення або розташування меблів |
| Санвузол | Чи може ним реально користуватися маломобільна людина, а не просто формально дістатися до дверей |
| Їдальня, бібліотека, спортзал, актова зала | Чи доступні не лише основні класи, а й простори, де проходить повсякденне шкільне життя |
| Навігація | Чи зрозуміло, як знайти потрібне приміщення; чи є контрастні, візуальні, тактильні або інші орієнтири за потреби |
| Укриття | Чи є доступним маршрут до укриття та саме приміщення для учнів і працівників із різними потребами |
Саме доступність укриття МОН окремо включає до складових фізичної доступності школи. Тобто безбар’єрність не повинна закінчуватися під час повітряної тривоги.
Фізична доступність також потрібна не лише дитині, яка постійно користується кріслом колісним. До маломобільних груп у різних життєвих ситуаціях можуть належати люди після травм, із тимчасовими порушеннями рухливості, порушеннями зору, батьки з маленькими дітьми та інші відвідувачі.
Якщо школа організовує інклюзивний клас у 2026/2027 навчальному році, питання доступності потрібно розглядати разом із кадровим, матеріально-технічним та навчально-методичним забезпеченням підтримки учнів.
Водночас директору не варто самостійно визначати технічні параметри пандуса, підйомника, санвузла чи реконструкції за випадковим прикладом з інтернету. Такі рішення мають відповідати чинним ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд» та ДБН В.2.2-3:2018 «Будинки та споруди. Заклади освіти».
Як прибрати інформаційні та навчальні бар’єри
Навіть повністю доступна будівля ще не робить освіту безбар’єрною.
Учень може без проблем зайти до класу, але не мати доступу до інформації через спосіб її подання, темп уроку, шум, складну інструкцію, відсутність потрібної технології або неврахування його індивідуальних потреб.
Саме тому рекомендації МОН значну увагу приділяють організації самого освітнього процесу.
Для учнів із порушеннями зору важливими можуть бути контрастні позначення, тактильні орієнтири, достатнє та правильно організоване освітлення, матеріали зі збільшеним шрифтом або шрифтом Брайля, аудіоматеріали, програми екранного збільшення і читання, синтезатори мовлення та інші допоміжні технології.
У приміщенні школи МОН рекомендує використовувати за потреби тактильні орієнтири, рельєфні позначення, схеми приміщень, контрастне маркування сходів та перешкод. При цьому конкретний набір засобів має відповідати потребам учня, а не застосовуватися механічно до всіх.
Для глухих учнів та дітей зі зниженим слухом інформацію, яку вчитель передає усно, може бути потрібно дублювати візуально. Важливими є також зменшення зайвого фонового шуму, можливість добре бачити обличчя вчителя, використання наочності та зрозумілих письмових матеріалів.
Якщо основним або одним з основних засобів спілкування дитини є українська жестова мова, потрібно забезпечувати її використання в освітньому процесі відповідно до потреб учня — зокрема за участю фахівця, якщо це необхідно.
Для учнів із труднощами концентрації, когнітивними або іншими освітніми труднощами бар’єром може стати вже сама організація уроку.
Допомогти можуть чіткі й короткі інструкції, візуальні підказки, передбачувана послідовність роботи, додатковий час, короткі перерви, зменшення відволікальних чинників, відповідне місце у класі та можливість виконувати завдання в іншому темпі.
Наприклад, для дитини, якій складно одночасно опрацювати кілька усних вказівок, фраза «відкрийте зошити, запишіть число, прочитайте завдання і виконайте перші три вправи» може сама створити бар’єр. Розбиття інструкції на послідовні кроки — просте пристосування, яке не потребує ремонту чи дорогого обладнання.
Для частини учнів потрібні індивідуальні рішення. Вони визначаються не за самим діагнозом, а відповідно до реальних функціональних та освітніх потреб конкретної дитини.
Саме для цього у школі визначають рівень підтримки учня, розробляють індивідуальну програму розвитку та за потреби застосовують адаптацію або модифікацію навчання.
Безбар’єрність також передбачає можливість альтернативного отримання та демонстрації інформації. Якщо учень через певні труднощі не може ефективно виконати завдання стандартним способом, варто оцінити, чи можна змінити форму подання матеріалу, спосіб відповіді, час виконання або використовувати допоміжні технології — якщо це відповідає його освітнім потребам.
При цьому універсальний дизайн означає, що школа за можливості від початку обирає рішення, зручні для максимально широкого кола людей. Наприклад, зрозуміла навігація, візуальне дублювання важливих повідомлень або чітка структура інструкцій корисні не лише учням з ООП.
Безбар’єрність стосується також ставлення та психологічного комфорту
Окремим бар’єром може стати не будівля, а ставлення людей.
Учень може мати доступний клас і необхідне обладнання, але уникати участі в навчанні через страх помилитися, насмішки однокласників, стигматизацію або постійне акцентування на його особливостях.
Тому МОН у рекомендаціях наголошує на позитивному й дружньому ставленні, підтримці, соціальній взаємодії та можливості дитини повноцінно брати участь у житті класу.
Практично це означає, що інклюзія не повинна перетворювати учня на «окремого» члена класу. Якщо навчальне завдання можна організувати так, щоб ним користувалися всі, краще застосувати універсальне рішення, ніж без необхідності постійно створювати для дитини демонстративно окремий формат роботи.
Так само важливо навчати педагогів і учнів коректної комунікації, реагувати на булінг і дискримінаційні висловлювання та створювати умови, за яких дитина може повідомити про труднощі й отримати допомогу.
Окремо ми підготували практичний гайд про психологічну безпеку у школі у 2026/2027 навчальному році, оскільки фізична, освітня та психологічна доступність у реальному шкільному середовищі тісно пов’язані.
З чого почати директору: практичний алгоритм
Якщо школа не може одномоментно переобладнати всю будівлю, це не означає, що роботу з безбар’єрності потрібно відкладати до появи великого фінансування.
- Пройти реальний маршрут користувача. Не оцінювати доступність лише з кабінету директора. Перевірити шлях від входу на територію до класу, санвузла, їдальні, спортзалу та укриття. Бажано робити це разом із людьми, які реально стикаються з бар’єрами.
- Зафіксувати всі перешкоди. Розділити їх на ті, які можна прибрати швидко, і ті, що потребують проєктування, ремонту або коштів засновника. Переставити шафу з проходу чи зробити інформацію контрастнішою значно простіше, ніж реконструювати сходову клітку, але обидві проблеми потрібно бачити.
- Не робити будівельні рішення «на око». Пандус, підйомник, двері, санвузол та інші елементи фізичної доступності повинні відповідати державним будівельним нормам. Для капітальних робіт потрібні фахівці та взаємодія із засновником.
- Перевірити не лише будівлю, а й навчання та інформацію. Чи може учень почути або побачити повідомлення, прочитати матеріал, зрозуміти навігацію, виконати завдання доступним способом, скористатися цифровим ресурсом і долучитися до загальношкільного заходу.
- Перевіряти ефективність рішень після впровадження. Формально встановлений елемент ще не означає усунення бар’єра. Якщо пандус занадто крутий, доступний санвузол використовується як склад, а учень не може самостійно дістатися укриття — проблема фактично залишається.
Тобто хороший внутрішній чекліст школи має відповідати не на запитання «Чи є в нас пандус?», а на значно ширше:
«Чи може конкретна людина безперешкодно отримати освітню послугу та брати участь у житті нашої школи?»
Саме цей підхід лежить в основі універсального дизайну та розумного пристосування.
Дисклеймер. Матеріал має інформаційний характер. Конкретні архітектурні та будівельні рішення необхідно проєктувати відповідно до чинних державних будівельних норм і з участю кваліфікованих фахівців. Рекомендації МОН не замінюють вимог законодавства та ДБН.
Джерела
- МОН — «Рекомендації щодо створення безбар’єрних освітніх просторів у закладах освіти» (PDF)
- МОН — розділ «Реалізація безбар’єрності»
- Методичні рекомендації щодо забезпечення доступності будівель, приміщень та іншої інфраструктури закладів освіти для маломобільних груп населення
- Постанова КМУ №129 від 5 лютого 2026 року — зміни до Порядку організації інклюзивного навчання
- Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року
