Учнівське самоврядування існує в більшості закладів, представлених у новому дослідженні ГО «Вчися». Про його наявність повідомили 94% опитаних педагогів. Однак до вибору навчальних програм та вдосконалення освітнього процесу його залучають значно рідше — у 27% випадків серед тих, хто підтвердив наявність самоврядування. Дослідники також з’ясували, наскільки вчителі відчувають професійну свободу та чи мають учні можливість впливати на шкільне життя.
Результати дослідження «Формула свободи в школах: від осмислення до практики» оприлюднили наприкінці жовтня — на початку листопада 2026 року.
Опитування провела громадська організація «Вчися» за підтримки Представництва Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні. У ньому взяли участь 430 педагогічних працівників і представників адміністрацій закладів освіти з 15 областей України.
Учнівське самоврядування: які рішення можуть ухвалювати школярі
За результатами дослідження, 94% опитаних повідомили, що в їхніх закладах діє учнівське самоврядування.
Водночас його роль найчастіше пов’язана з організацією позанавчальної діяльності.
Серед 403 респондентів, які підтвердили наявність учнівського самоврядування, його залучення до різних напрямів шкільного життя розподілилося так:
| Напрям діяльності | Частка відповідей |
|---|---|
| Організація виховних і просвітницьких заходів | 83% |
| Проведення благодійних заходів | 77% |
| Волонтерська діяльність | 69% |
| Покращення шкільного простору | 66% |
| Захист честі, гідності та прав дітей | 45% |
| Участь у вдосконаленні освітнього процесу та виборі навчальних програм | 27% |
Отже, учнівське самоврядування найчастіше залучене до організації заходів, волонтерства та облаштування шкільного простору. У питаннях змісту навчання його участь менш поширена.
При цьому лише 3% респондентів, які повідомили про наявність самоврядування, зазначили, що воно існує суто формально й не долучається до ухвалення рішень.
Автори дослідження наголошують: наведені результати відображають погляд педагогів. Щоб оцінити реальний вплив учнівського самоврядування, необхідно також дослідити думки самих школярів.
Чи враховують думку учнів під час ухвалення рішень
Окремо дослідники запитали педагогів, якими способами учні можуть впливати на рішення у своїх закладах освіти.
На це відкрите запитання змістовні відповіді надали 309 учасників.
Найчастіше вони згадували:
- опитування та анкетування — 67% відповідей;
- голосування — 44%;
- збори й обговорення з адміністрацією — 13%;
- подання пропозицій, звернень та ініціатив — 10%.
Лише у 4% змістовних відповідей прямо зазначалося, що думку учнів враховують під час ухвалення рішень.
Цей показник не означає, що тільки 4% шкіл враховують позицію школярів. Він відображає частоту згадування відповідної практики у відкритих відповідях педагогів.
На практиці це порушує питання про відмінність між можливістю висловити пропозицію та участю в ухваленні остаточного рішення.
Наприклад, учнівська рада може проводити опитування щодо шкільного меню, організовувати благодійні акції або пропонувати зміни до облаштування простору. Але для оцінювання її впливу важливо також з’ясувати, чи розглядає адміністрація ці пропозиції та чи повідомляє учням про результати.
Чи можуть учні самостійно обирати навчальні предмети
Ще один напрям дослідження стосувався предметів за вибором.
За відповідями педагогів, такі предмети пропонують у 73% представлених закладів освіти.
Розподіл відповідей був таким:
| Хто визначає предмети за вибором | Частка опитаних |
|---|---|
| Учні та батьки | 52% |
| Адміністрація закладу | 13% |
| Учителі для відповідного класу | 9% |
| Предметів за вибором немає | 27% |
Дослідники також зафіксували певні відмінності залежно від типу населеного пункту.
За повідомленнями опитаних, учні та батьки частіше самостійно обирають предмети в селах і селищах — відповідно у 59% та 62% випадків.
В обласних центрах цей показник становить 47%, а в інших містах — 42%.
Водночас автори не встановлювали причин таких відмінностей, тому самі по собі ці результати не дозволяють стверджувати, що певний тип шкіл забезпечує кращі можливості вибору.
Наскільки вільно почуваються вчителі у своїй роботі
Дослідження також показало, що відчуття професійної свободи педагогів залежить від конкретної сфери роботи.
Найбільше свободи опитані відчувають під час вибору навчальних програм, методів і прийомів викладання — про це повідомили 86%.
В інших аспектах показники нижчі:
| Сфера професійної діяльності | Відчувають свободу |
|---|---|
| Вибір програм і методів навчання | 86% |
| Взаємодія з учнями | 69% |
| Взаємодія з колективом | 69% |
| Взаємодія з керівництвом | 54% |
| Взаємодія з батьками | 46% |
Отже, більшість опитаних позитивно оцінюють можливість самостійно обирати підходи до викладання. Водночас свободу у відносинах із керівництвом і батьками вони відчувають рідше.
Кожен п’ятий опитаний педагог повідомив про тиск
Про відчуття тиску з боку інших учасників освітнього процесу повідомили 20% респондентів. Решта 80% зазначили, що такого тиску не відчувають.
Серед джерел тиску найчастіше називали:
- батьків учнів — 11% опитаних;
- органи управління освітою — 9%;
- колег — 5%;
- адміністрацію закладу — 3%;
- учнів — 3%.
Оскільки учасники могли обирати кілька відповідей, сума цих показників перевищує загальну частку тих, хто відчуває тиск.
Важливо, що дослідження фіксує суб’єктивні оцінки педагогів. Воно не встановлює факти конкретних порушень трудових прав і не дозволяє робити висновки про поведінку всіх батьків або керівників закладів освіти.
Як часто вчителі обговорюють з учнями свободу та права людини
Один із напрямів дослідження стосувався того, як у школах пояснюють поняття свободи, відповідальності та громадянських прав.
За результатами опитування, 94% педагогів у тій чи іншій формі обговорюють тему свободи з учнями.
Найчастіше такі розмови відбуваються під час класних годин (54%), уроків (52%) і тематичних виховних заходів (45%).
Водночас регулярність обговорень відрізняється. Про щотижневі розмови повідомили 24% опитаних, про щомісячні — 25%.
Ще 23% зазначили, що відповідні теми порушують переважно під час заходів до визначених дат.
Серед ключових складників свободи учасники дослідження найчастіше обирали повагу до людської гідності (83%), право на безпеку (80%) та відповідальність за власні слова й дії (65%).
Що результати означають для шкільної практики
Оприлюднені результати можуть бути корисними керівникам закладів освіти, педагогам, учнівським радам і батьківським спільнотам.
Зокрема, вони дають підстави звернути увагу на три практичні питання:
- Участь школярів у рішеннях. Чи мають учні можливість не тільки висловлювати пропозиції, а й отримувати відповідь щодо їх розгляду?
- Вибір навчальних предметів. Чи враховують інтереси учнів і батьків під час формування доступних освітніх можливостей?
- Професійна автономія педагогів. Чи мають учителі достатній простір для вибору методів викладання та конструктивного обговорення робочих питань?
Це можливі напрями для внутрішнього аналізу роботи школи, а не нові обов’язкові вимоги для закладів освіти.
Хто взяв участь у дослідженні та які є обмеження
Опитування тривало з 29 травня до 14 червня 2026 року. Дослідники зібрали 430 повністю заповнених онлайн-анкет від педагогічних працівників і представників адміністрацій із 15 областей України.
Середній вік респондентів становив 45,9 року, середній педагогічний стаж — 22,5 року. Жінки становили 92% учасників.
За місцем роботи опитані розподілилися так:
- сільська місцевість — 33%;
- селища — 18%;
- міста, крім обласних центрів, — 31%;
- обласні центри — 18%.
Вибірка не була випадковою. Анкету поширювали через соціальні мережі та особисті контакти, а участь у дослідженні була добровільною.
Тому результати відображають відповіді конкретної групи з 430 педагогів і не є репрезентативною статистикою для всіх шкіл України.
Крім того, дослідження ґрунтується на відповідях освітян, а не учнів або батьків. Для повнішого розуміння роботи учнівського самоврядування потрібні також дані від самих школярів.
Дослідження провела ГО «Вчися» за підтримки Фонду Фрідріха Науманна за Свободу в Україні. Експертну підтримку забезпечив соціолог Олександр Щербатюк, який є одним зі співавторів звіту.
Оприлюднені результати не передбачають запровадження нових державних правил для шкіл. Це дослідницькі дані, які можуть використовуватися для подальшого обговорення й аналізу освітніх практик.
З повними результатами можна ознайомитися в дослідженні «Формула свободи в школах: від осмислення до практики».