Стажування та практика: коли роботодавець зобов’язаний платити

Стажування або студентська практика не завжди передбачають зарплату. Однак роботодавець не може назвати «стажуванням» звичайну роботу і використовувати людину як безоплатного працівника. Якщо стажист виконує професійні завдання, а практикант — виробничі функції чи фактичну роботу, за неї мають заплатити.

Коротко: коли стажування має бути оплачуваним

Роботодавець зобов’язаний заплатити, якщо:

здобувач освіти проходить стажування за договором і виконує професійні роботи за завданням роботодавця;
студент або учень під час практики виконує виробничі функції;
учень закладу професійної освіти фактично виконує роботи під час виробничого навчання або практики;
людину допустили до звичайної роботи, навіть якщо цей період назвали «стажуванням», «пробними днями» або «навчанням»;
працівника прийняли на роботу з випробувальним строком.

Водночас сама присутність на підприємстві, спостереження за роботою спеціалістів, ознайомлення з процесами або виконання суто навчальних завдань не завжди створюють обов’язок виплачувати зарплату.

Головне питання — що саме робить людина: навчається чи фактично працює на користь роботодавця.

Стажування, практика і випробувальний строк — не одне й те саме

Формат	Для чого проводиться	Чи потрібне оформлення	Коли платять
Стажування здобувача освіти	Набуття практичного досвіду за професією або спеціальністю	Договір про стажування, програма, керівник	За виконання професійних робіт
Навчальна практика	Виконання освітньої програми	Направлення та договір між закладом освіти і базою практики	Якщо практикант виконує виробничі функції або фактичну оплачувану роботу
Виробнича практика учня закладу професійної освіти	Практичне опанування професії на робочому місці	Договір із закладом освіти, наказ підприємства, облік виконаної роботи	За фактично виконаний обсяг робіт
Випробувальний строк	Перевірка відповідності вже прийнятого працівника посаді	Трудовий договір і наказ про прийняття на роботу	Зарплата нараховується з першого дня
«Пробні дні» без оформлення	Перевірка кандидата через виконання реальної роботи	Законного окремого формату немає	Фактична робота має бути оформлена та оплачена

Кому закон дозволяє проходити стажування

Стаття 29 Закону України «Про зайнятість населення» передбачає спеціальний формат стажування для здобувачів:

професійної освіти;
фахової передвищої освіти;
вищої освіти.

Проте це правило поширюється не на кожного студента. Людина має вже здобути професію, кваліфікацію або відповідний ступінь освіти — наприклад, кваліфікованого робітника, фахового молодшого бакалавра чи бакалавра — та продовжувати навчання на наступному рівні.

Стажування проходять у вільний від навчання час за професією або спеціальністю, яку здобуває студент. Його тривалість визначають у договорі, але вона не може перевищувати шести місяців.

Отже, роботодавець не може оформити як «стажиста» будь-якого кандидата, який просто відгукнувся на вакансію.

Чи може законне стажування бути безоплатним

Стажування не означає автоматичного нарахування зарплати лише за перебування на підприємстві. Але якщо стажист виконує професійні роботи відповідно до завдань роботодавця, ці роботи повинні бути оплачені.

Закон передбачає виплату заробітної плати за всі виконані професійні роботи відповідно до системи оплати праці, норм, розцінок, ставок або посадових окладів, з урахуванням установлених доплат і надбавок.

Наприклад, студент може спочатку ознайомлюватися з програмним забезпеченням компанії, спостерігати за роботою працівника та виконувати навчальні вправи. Такий етап не обов’язково оплачується.

Однак якщо студент уже:

обробляє замовлення клієнтів;
готує документи, які використовує підприємство;
працює із касою;
створює дизайн, тексти або програмний код для комерційного проєкту;
обслуговує відвідувачів;
виробляє продукцію;
замінює штатного працівника,

це має ознаки професійної роботи, за яку необхідно платити.

Як має бути оформлене стажування

Умови стажування не повинні обмежуватися усною домовленістю. Порядок його оформлення та типову форму договору затверджено постановою Кабінету Міністрів України №20.

Зокрема, роботодавець і стажист укладають договір, визначають строк, режим стажування, індивідуальну програму, перелік робіт і порядок їх оплати. Роботодавець також призначає керівника стажування.

Договір укладають у двох примірниках — по одному для кожної сторони. Відомості про проходження стажування вносять до реєстру застрахованих осіб, а запис про стажування — до трудової книжки, якщо вона є.

Відсутність договору, програми та керівника, особливо коли людина працює за звичайним графіком підприємства, може свідчити, що під виглядом стажування приховують неоформлені трудові відносини.

Чи оплачується практика студентів університетів

Практична підготовка студентів закладів вищої освіти є частиною освітнього процесу. Вона може проходити на підприємствах, в установах та організаціях на підставі договорів, які укладає заклад освіти.

Сам факт направлення на практику ще не означає, що між студентом і підприємством автоматично виник трудовий договір. Тому ознайомча практика, спостереження, екскурсії, навчальні вправи та підготовка звіту можуть не оплачуватися.

Водночас Закон України «Про вищу освіту» надає здобувачам освіти право на оплату праці під час виконання виробничих функцій згідно із законодавством.

Тому потрібно оцінювати не назву практики, а її фактичний зміст. Якщо студент виконує роботу, яку підприємство зазвичай доручає своїм працівникам, створює продукцію або надає послуги, має бути визначений законний механізм оплати.

Практика студентів коледжів

Закон України «Про фахову передвищу освіту» окремо передбачає право здобувачів:

на безоплатне проходження практики на підприємствах та в установах;
на оплату праці під час виконання виробничих функцій.

У цьому контексті «безоплатна практика» означає, що зі студента не повинні вимагати плату за можливість пройти практичну підготовку. Це не означає, що підприємство може безоплатно використовувати результати його продуктивної роботи.

Якщо студент коледжу лише виконує навчальне завдання під контролем керівника практики, зарплата може не нараховуватися. Якщо ж він фактично виконує виробничі функції — працює з клієнтами, виготовляє продукцію, веде документацію або обслуговує обладнання — виникає право на оплату.

Як оплачують виробничу практику учнів закладів професійної освіти

Для учнів і слухачів закладів професійної освіти встановлено детальніші правила.

Перед початком виробничої практики керівник підприємства має видати наказ, розподілити учнів за робочими місцями, призначити відповідальних працівників і встановити систему оплати за фактично виконані роботи.

Підприємство зобов’язане вести облік роботи кожного учня та нараховувати заробітну плату відповідно до норм, розцінок, ставок або окладів. Кошти можуть виплачуватися безпосередньо учневі або перераховуватися через заклад освіти — залежно від умов договору.

Важливо: оплачується саме фактично виконаний обсяг робіт відповідно до виробничих завдань. Підприємство не може пояснювати відсутність виплати лише тим, що учень формально залишається здобувачем освіти.

Чинний порядок також допускає, що частину нарахованої зарплати може бути спрямовано закладу освіти. Таку умову сторони мають передбачити в договорі про надання робочих місць для практики — вона не застосовується автоматично.

Чим стажування відрізняється від випробувального строку

Випробувальний строк встановлюють людині, яку вже прийняли на роботу. Його мета — перевірити, чи відповідає працівник посаді.

Умова про випробування має бути погоджена сторонами та зазначена в наказі про прийняття на роботу. На такого працівника поширюється трудове законодавство, а зарплата нараховується з першого робочого дня.

Роботодавець не має права говорити:

«Спочатку попрацюйте тиждень без оформлення, а якщо підійдете — приймемо на роботу».

До початку роботи працівник має бути належним чином оформлений. Допуск до роботи без трудового договору та передбаченого законом повідомлення про прийняття на роботу є порушенням законодавства.

Крім того, випробування не можна встановлювати деяким категоріям працівників, зокрема неповнолітнім.

Чи законні безоплатні «пробні дні»

Окремого правового формату «пробного робочого дня» для перевірки кандидата українське трудове законодавство не передбачає.

Співбесіда, демонстрація обладнання або коротке тестове завдання можуть бути частиною відбору. Але кандидата не повинні ставити у звичайну зміну, доручати йому обслуговування клієнтів, виробництво товарів або виконання актуальних замовлень підприємства без оформлення.

Держпраці наголошує, що в контексті звичайного працевлаштування законні механізми стажування стосуються насамперед здобувачів освіти та зареєстрованих безробітних, яких направляє служба зайнятості. Для перевірки звичайного кандидата роботодавець може застосувати оформлене випробування, але не безоплатну працю.

Як розпізнати приховані трудові відносини

Назва документа або усна домовленість не є вирішальними. На фактичну роботу можуть вказувати такі обставини:

людина регулярно виходить на роботу за встановленим графіком;
має визначене робоче місце;
виконує вказівки керівника;
дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку;
виконує ті самі функції, що й штатні працівники;
обслуговує клієнтів або створює результат, який використовує роботодавець;
не може самостійно визначати час і спосіб виконання завдань;
несе відповідальність за процес роботи, а не лише за кінцевий результат.

Що більше таких ознак, то вищий ризик, що «стажування» насправді є неоформленою найманою працею.

Що перевірити перед початком стажування або практики

Перед виходом на підприємство варто отримати відповіді на кілька запитань:

На якій правовій підставі проводиться стажування або практика?
Хто є сторонами договору?
Які завдання вважаються навчальними, а які — професійними чи виробничими?
Чи передбачена оплата та як її розраховуватимуть?
Хто веде облік виконаних робіт?
Хто призначений керівником практики або стажування?
Який графік і тривалість роботи?
Хто відповідає за інструктаж та охорону праці?
Який документ отримає людина після завершення стажування?

Усі важливі умови краще зафіксувати письмово до початку роботи.

Що робити, якщо за стажування або практику не заплатили

Насамперед потрібно зібрати документи та інші докази фактичної роботи:

договір про стажування або практику;
направлення закладу освіти;
наказ підприємства;
індивідуальну програму та перелік завдань;
графік виходів;
листування з керівником;
фотографії або копії результатів роботи;
документи про обсяг виготовленої продукції чи наданих послуг;
дані про доступ до корпоративних систем;
контакти свідків.

Після цього можна письмово звернутися до роботодавця з вимогою надати розрахунок та виплатити належні кошти. Якщо йдеться про навчальну чи виробничу практику, варто також повідомити заклад освіти.

У разі відмови людина може звернутися до Державної служби України з питань праці. Факт трудових відносин, стягнення зарплати та інші вимоги також можуть встановлюватися в судовому порядку.

Поширені запитання

Чи може роботодавець одразу написати в оголошенні, що стажування безоплатне?

Може повідомити про умови навчального етапу, але напис «стажування безоплатне» не звільняє його від обов’язку платити за фактично виконані професійні роботи. Зміст відносин важливіший за формулювання вакансії.

Чи потрібно платити студенту, який лише спостерігає за роботою?

Якщо студент ознайомлюється з процесами, спостерігає, проходить інструктаж або виконує суто навчальні вправи, обов’язок нараховувати зарплату може не виникати.

Чи платять за всі години стажування?

Для стажування за статтею 29 Закону «Про зайнятість населення» закон прямо вимагає платити за виконані професійні роботи. Порядок розрахунку та перелік таких робіт мають бути визначені в документах про стажування.

Чи можна замість зарплати пообіцяти досвід або рекомендацію?

Досвід, сертифікат чи рекомендаційний лист не можуть замінити оплату професійної або виробничої роботи, якщо закон передбачає її виплату.

Чи має оплачуватися випробувальний строк?

Так. Випробування є частиною трудових відносин. Працівника оформлюють до початку роботи та виплачують йому зарплату на загальних підставах.

Чи можна проходити стажування без договору?

Для стажування здобувача освіти, передбаченого статтею 29 Закону «Про зайнятість населення», потрібен письмовий договір. Усна домовленість не відповідає встановленому порядку.

Висновок

Стажування та практика можуть містити безоплатний навчальний складник, однак вони не повинні перетворюватися на спосіб отримати безкоштовного працівника.

Роботодавець зобов’язаний платити, коли стажист виконує професійні роботи, практикант — виробничі функції, учень закладу професійної освіти — фактичні виробничі завдання, а кандидат на вакансію фактично допущений до звичайної роботи.

Щоб уникнути спорів, у договорі потрібно чітко розмежувати навчання і продуктивну роботу, визначити перелік завдань, спосіб обліку та умови оплати.

Матеріал має інформаційний характер і не замінює індивідуальної юридичної консультації.