Україна розпочала роботу в Керівному комітеті ЮНЕСКО з якості освіти, до якого вперше увійшла на період 2026–2027 років.
На засіданні в Парижі представники Міністерства освіти і науки долучилися до обговорення стійкості освітніх систем, фінансування галузі та майбутніх глобальних цілей у сфері освіти після 2030 року.
Про це повідомило Міністерство освіти і науки України.
Що нового відбулося
Про входження України до Керівного комітету ЮНЕСКО стало відомо ще на початку 2026 року.
Нинішній візит став уже практичним етапом роботи: українська делегація взяла участь у засіданні комітету та Саміті з трансформації освіти +4.
Україна представляє в комітеті регіон Східної Європи разом зі Словаччиною та Радою Європи. Загалом до його складу входять представники 12 держав із різних регіонів світу.
Комітет координує міжнародні зусилля з досягнення Цілі сталого розвитку 4 — забезпечення якісної, доступної та інклюзивної освіти.
Який досвід представила Україна
Під час засідання міністр освіти і науки Оксен Лісовий розповів про роботу української освітньої системи в умовах повномасштабної війни.
Йдеться, зокрема, про:
- збереження безперервності навчання;
- поєднання очного, змішаного та дистанційного форматів;
- роботу шкіл під час повітряних тривог і перебоїв з енергопостачанням;
- відновлення пошкоджених закладів;
- продовження реформ попри воєнні виклики;
- підтримку учнів і педагогів у прифронтових регіонах.
Українська сторона планує використовувати участь у комітеті, щоб привертати більше уваги до потреб освітніх систем країн, які постраждали від воєн, тривалих криз або стихійних лих.
Що обговорювали на міжнародному рівні
Однією з центральних тем засідання стала стійкість освіти.
Учасники наголошували, що освітні системи мають не лише реагувати на надзвичайні ситуації, а й бути заздалегідь підготовленими до криз.
Серед основних тем були:
- довгострокове й передбачуване фінансування освіти;
- підтримка вчителів;
- інклюзивність навчання;
- цифрова трансформація;
- робота освіти під час конфліктів і надзвичайних ситуацій;
- формування міжнародного освітнього порядку денного після 2030 року.
Світова освітня спільнота вже розпочинає консультації щодо того, які цілі мають замінити або продовжити нинішню Ціль сталого розвитку 4 після завершення 2030 року.
Що обговорили з Фінляндією
Під час візиту українська делегація провела низку двосторонніх переговорів.
На зустрічі з міністром освіти Фінляндії Андерсом Адлєркройцем ішлося про поглиблення співпраці у двох напрямах:
- підтримці реформи Нової української школи;
- розвитку реформи шкільного харчування.
У повідомленні МОН не зазначено, що за підсумками зустрічі було підписано угоду або визначено конкретний обсяг фінансування. Тому наразі йдеться саме про переговори та пошук подальших форматів співпраці.
З ким ще провели переговори
Представники МОН також зустрілися з представниками Європейської комісії, ЮНЕСКО, міжнародного фонду Education Cannot Wait, а також урядів Латвії та Фінляндії.
Метою переговорів було розширення партнерств і залучення підтримки для українських учнів, педагогів та освітніх реформ.
Конкретних нових грантів, кредитів або програм у повідомленні МОН не оголошено. Отже, оцінити практичний фінансовий результат цих зустрічей можна буде після появи окремих домовленостей.
У ЮНЕСКО показали інсталяцію про освіту під час війни
У штаб-квартирі ЮНЕСКО також представили інсталяцію «Одна парта. Два сліди».
Вона складається з розділених навпіл шкільної парти й дошки. Зруйнована частина символізує наслідки війни для освіти, а вціліла — стійкість учнів і педагогів.
Проєкт є частиною глобальної кампанії «Кожне покоління лишає слід. Освіта визначає який», яка розповідає про роль освіти у запобіганні війнам, подоланні дезінформації та формуванні мирного майбутнього.
Що участь у комітеті може дати Україні
Членство в Керівному комітеті не означає автоматичного виділення коштів українській освіті.
Однак воно дає Україні можливість:
- брати участь у формуванні глобальної освітньої політики;
- представляти потреби країн, що працюють в умовах війни;
- впливати на визначення міжнародних пріоритетів після 2030 року;
- розширювати контакти з урядами, фондами та фінансовими установами;
- просувати українські освітні проєкти серед потенційних партнерів;
- обмінюватися досвідом з іншими країнами.
Практичний результат участі залежатиме від того, чи перетворяться міжнародні переговори на конкретні програми, угоди та фінансування.
Джерело: Міністерство освіти і науки України.
